Загорловий абсцес

Загорловий абсцес спостерігається переважно в дітей віком до 1 року і дуже рідко може бути в дітей віком 4—5 років. Це захворюван­ня являє собою запалення та нагноєння лімфовузлів, розміщених у за-горловому просторі. До 4—5 років ці вузли підлягають зворотному розвитку, що виключає розвиток цього захворювання в осіб старшого віку. У них можуть бути холодні натьоки в загорловому просторі, які розвиваються за умови ураження шийного відділу хребта туберкульоз­ним процесом.

У разі гострого запалення верхніх дихальних шляхів або ангіни інфекція проникає в загорлові лімфовузли, де виникає запалення та розвивається загорловий абсцес. У носовій частині горла загорловий простір поздовжньою фасцією поділяється на праву та ліву половини, у зв'язку з чим загорловий абсцес буває правобічним або лівобічним. У ротовій та гортанній частинах горла абсцес займає серединне положен­ня. Якщо абсцес своєчасно не розкрити, він може спуститись у заднг середостіння та спричинити задній медіастиніт.

Клініка. У дитини підвищується температура тіла, вона стає ве­редливою, відмовляється від їжі, тому що ковтання болюче. Якщо загорловий абсцес розміщується в носовій частині горла, пору­шується носове дихання. Згодом порушується дихання і через рот, у горизонтальному положенні дитина дихає особливо важко. Мати повинна тримати дитину на руках. Якщо їжа потрапить у гортань, може бути кашель.

Загальний стан важкий, живлення різко знижене через порушення ковтан­ня. Під час огляду горла слизова обо­лонка його задньої стінки гіперемійова-на, інфільтрована, набрякла, випинає вперед. Під час пальцевого дослідження в ділянці випинання виз­начають флуктуацію. Для уточнення діагнозу можна провести пункцію ви­пинання на задній стінці горла товстою голкою. Інколи виявляють під кутом нижньої щелепи, тому що загорловий абсцес може поширюватись у парафарингеальну клітковину.

Лікування полягає у розкритті загорлового абсцесу. Помічник лікаря фіксує дитину на руках. Хірург шпателем відтягує язик донизу. Скальпе­лем із гострим кінцем, обгорнутим марлею або липучим пластирем так, щоб залишилися вільними 0,5 см його гострого кінця, проводять розріз гнояка знизу догори. Той же асистент нахиляє дитину донизу, щоб не було аспірації гною. Або ж розріз виконують із одночасним підве­денням до місця розрізу наконечника увімкненого електровідсмоктувача.

Хірургічне втручання проводять на тлі призначення протизапаль­ної терапії. Наступні 2—3 дні проводять розведення країв розрізу для ліпшого випорожнення гнояка.