Рецензент має визначити позитивні аспекти дипломної роботи, зокрема глибину та самостійність дослідження, опанування спеціальною літературою, використання матеріалів практики, наявність висновків та пропозицій практичного характеру, коректне використання інших джерел, тощо.
Конкретні недоліки, виявлені рецензентом на попередньому етапі, повинні в подальшому певним чином систематизуватися. За своїм характером та змістом вони можуть розглядатись як:
- недоліки теоретичного характеру - неповнота чи поверховість розгляду окремих питань, компілятивний характер дипломної роботи, суперечливість позицій автора, невірна оцінка існуючих теоретичних положень, відсутність власних висновків та пропозицій, тощо;
- недоліки спеціально-юридичного характеру - розгляд студентом нормативних актів чи окремих їх положень, що втратили чинність; незнання нового законодавства; недостатнє орієнтування в тенденціях сучасної юридичної практики, тощо;
- недоліки техніко-юридичного характеру - неповне чи неточне наведення в дипломній роботі назв та окремих положень нормативних актів, неточний їх переклад, невірне посилання на джерела їх опублікування, тощо;
- недоліки редакційного характеру - невірне чи неточне оформлення посилань на літературні джерела, орфографічні та пунктуаційні помилки.
Крім зазначених, можуть мати місце й інші недоліки - порушення загальних вимог щодо дипломної роботи (зменшення або перевищення обсягу, відсутність обов'язкових складових частин змісту, недоліки в зовнішньому оформленні дипломної роботи, тощо), необгрунтовані запозичення з правничої літератури.
Наслідком цього етапу повинно стати формування у рецензента позиції щодо тих позитивних аспектів та недоліків дипломної роботи, які, на його думку, тією чи іншою мірою впливають на її оцінку.