Деякi вченi дiлять складні вуглеводи на олiгосахариди i полiсахариди (вищi полiози). Молекула полісахаридів при гiдролiзi дає вiд двох до десяти тисяч молекул моносахаридiв. Молекула олігосахаридів при гiдролiзi утворює бiльше 10 молекул моноз. Всi вони побудованi за типом глiкозидiв, тобто в утвореннi зв'язку мiж молекулами моносахаридiв задiянi глiкозидний гiдроксил однiєї молекули i спиртовий або глiкозидний гiдроксил iншої молекули. В першому випадку утворюються вiдновлю-вальні полiсахариди, в другому - неможливе утворення таутомерної альдегiдної форми, i олiгосахариди не виявляють вiдновлювальної дiї (невiдновлювальні олiго-сахариди). Вищi полiози частiше невiдновлювальні, тому що кiлькiсть вiльних напiвацетальних гiдроксилiв дуже мала, i звичайними методами вiдновлювальні властивостi не можуть бути виявленi.
В назвах олiгосахаридiв враховують назви вiдповiдних їм моносахаридiв, замiнюючи закiнчення "-оза" на закiнчення "-озидо" або "-озил" по вiдношенню до того залишку, в якому є напiвацетальний гiдроксил. Для вищих полiсахаридiв, як правило, використовують тривiальнi назви, якi вказують, з якого моносахариду створена полiоза, наприклад, пентозан ─ полiсахарид, який складається iз залишкiв пентози (арабан, ксилан).