Закони організації є об'єктивними, вони первинні стосовно законів для організації.
Закони організації мають у своєму складі загальне й особливе. Загальна частина закону універсальна, а особлива - частина закону, що відбиває специфіку організації. Закони утворюють теоретичний фундамент теорії організації, сприяють переходу від емпіричного підходу до професійного, дозволяють правильно оцінити виникаючу ситуацію, об'єктивно аналізувати накопичений досвід, сприяють підвищенню управлінської культури у фірмі.
Вони мають такі особливості:
- характеризують загальні зв'язки і відносини в соціальному середовищі;
- виступають у ролі каталізатора суспільного прогресу;
- підсилюють свій вплив на діяльність компанії з розвитком суспільних відносин.
Об'єктивні закони підрозділяються на дві групи: універсальні (характерні для будь-якої організації) і специфічні. Дія універсальних законів поширюється на будь-які системи. До цієї групи відносяться основні і фонові закони. Основні закони: закон синергії, закон стійкості, закон розвитку. Фонові закони: закон інформованості-упорядкованості, закон єдності аналізу і синтезу, закон композиції й пропорційності.