У системних дослідженнях під структурою мається на увазі стійкий рисунок взаємних стосунків елементів цілісного об'єкту. З позиції системи, структура відбиває закономірну модель зв'язків елементів системи. У складних економічних системах структура відбиває найбільш суттєві елементи і зв'язки між ними, які зберігають свої особливості в процесі динамічного розвитку і функціонування системи і відбивають фундаментальні характеристики. Структура визначає організованість системи, впорядкованість її елементів і зв'язків.
Усі види організаційних структур у загальному вигляді можна розділити на три типи: функціональні, процесні і змішані. Різні модифікації цих трьох видів можуть мати різні назви.
У функціональних структурах поділ організації здійснюється на основі виділення організаційних функцій і створення відповідних організаційних підрозділів. У процесних організаційних структурах (основна модифікація - матрична структура) в основі формування підрозділів лежить виділення процесів. На практиці у великих організаціях і, зокрема, у корпораціях найбільш часто зустрічається змішаний тип оргструктури.
Розглянемо найбільш розповсюджені варіанти оргструктури, їх достоїнства та недоліки.
Функціональна структура припускає виділення в організації сфер діяльності, таких як управління НДДКР, виробництвом, маркетингом, персоналом, фінансами та ін. Застосується для організацій, що діють в одній сфері бізнесу. Достоїнствами структури є:
- забезпечення ефективного централізованого контролю за досягненням результатів стратегії;
- висока якість управління операціями у відносно стабільних (рутинних) сферах бізнесу;
- досягнення ефектів масштабу й освоєння на базі функціональних розмежувань.
До недоліків варто віднести:
- складність координації різних функціональних підрозділів;
- високу ймовірність виникнення конкуренції і конфліктів між функціональними підрозділами (в основному за ресурси і статус);
- зайву спеціалізацію, що може породити вузькість управлінського мислення;
- покладання основної відповідальності за ефективність на главу виконавчої влади;
- вузька функціональність, властива даній структурі, може перешкоджати інноваційній діяльності.
Модифікаціями функціонального типу оргструктури є регіональна функціональна оргструктура, децентралізована функціональна оргструктура.
Регіональна функціональна організаційна структура використовується в організаціях, що функціонують в одній сфері бізнесу, але в різних географічно вилучених територіях. Достоїнством структури виступає можливість швидкої адаптації стратегії до умов окремих географічних регіонів. Недоліками є, з одного боку, складність збереження єдиного іміджу організації в тих випадках, коли територіальні керівники мають зайву волю у формуванні стратегії. А з іншого боку, при недостатній координації можливе виникнення дублюючих робіт.
Децентралізована функціональна структура призначена для не дуже великих і непов’язано-диверсифікованих організацій. Достоїнством цієї структури є те, що вона являє собою ефективний засіб децентралізації і делегування повноважень, що дозволяє президенту займатися корпоративним стратегічним управлінням. Крім того, у структурі чітко визначена відповідальність менеджерів сфер бізнесу одержання прибутку.
До недоліків варто віднести:
- можливість дублювання діяльності, що викликає зростання витрат;
- проблему адекватного розмежування централізованої і децентралізованої діяльності;
- ризик виникнення конкуренції між сферами бізнесу за загалькорпоративні ресурси;
- посилення залежності корпоративного менеджменту від менеджменту сфер бізнесу;
- ризик втрати необхідного контакту між менеджерами різних рівнів.
Структура стратегічних груп призначена для пов’язано диверсифікованих організацій, у яких число сфер бізнесу велике. Уперше ця структура була застосована в компанії Gеnеrаl Electric, де 190 сфер бізнесу були розділені на 43 стратегічні групи (укрупнені корпоративні формування, що складаються з пов'язано диверсифікованих сфер бізнесу).
Достоїнства структури:
- у рамках стратегічних груп зважується задача максимального використання синергітичних ефектів в організації;
- досить чіткий розподіл повноважень;
- значне спрощення діяльності корпоративних керівників.
До недоліків варто віднести:
- вимогу розробки винятково чітких процедур і посадових обов'язків;
- необхідність формування стратегічних груп на підставі критерію одержання синергітичних ефектів, а не на основі зручності управління ними.
Процесна (матрична) структура характеризується більш, ніж одним каналом управління (звичайно двома). Ефективність даної структури в першу чергу визначається характером діяльності, а не її розмахом. Її використовують такі компанії, як Texas Instalments, Citibank, Shell Oil, Dow Chemical. Достоїнства структури:
- зниження витрат при використанні потенційних синергітичних ефектів усередині організації (кілька проектів обслуговуються єдиним набором функціональних служб);
- надання відносно рівних прав суб'єктам у внутріфірмовій конкуренції за ресурси;
- створення умов кооперації між функціональними підрозділами.
Недоліки: складна в управлінні, важко визначати і підтримувати адекватний баланс між двома лініями управління, може сприяти зайвої бюрократії і перешкоджати інноваціям.
Мережева структура, або мережа, означає декомпозицію структури в часі. Вона включає вершини, шляхи і елементи, які розташовуються паралельно і послідовно. Вони найчастіше бувають однонапрямленими структурами із зворотними зв'язками. Для складних мереж, зокрема, мережевого графіку продукції, мережевої моделі, мережевого плану при прогнозуванні і плануванні використовується апарат теорії графів, теорія планування і управління. Ці математичні прийоми також застосовуються в описах організаційно-мережевих структур.
У загальній теорії систем ієрархія широко застосовується для опису будь-яких складних систем, а в теорії організації ієрархія визначає принципи ефективного функціонування установ.
Ієрархічні структури (ІС) є декомпозицією системи в просторі. Елементи (вершини, зв'язки) в ієрархічних структурах не рознесені в часі. Ієрархічні структури розрізняють по мірі сили зв'язку між компонентами. Структури з сильними зв'язками називають деревовидними. У структурах із слабкими зв'язками елемент рівня, що пролягає нижче, супідрядний двом або більше вершинам вищерозміщеного рівня. У ієрархічних структурах важливе виділення рівнів підлеглості.
У теорії ієрархічних структур виділяють особливі класи багаторівневих ієрархій, якими є страти. Такі ієрархії мають різні принципи взаємин елементів в межах рівня і пріоритет втручання вищого у взаємовідношенні елементів рівня, що пролягає нижче. Саме страти найчастіше описують ієрархічні структури господарських комплексів міста.
При відображенні складної економічної системи потрібний компроміс між простотою опису, що зберігає цілісність об'єкту, і деталізацією, сприяючою віддзеркаленню різноманітних властивостей об'єкту. Проблему вирішують, відображуючи систему сімейством моделей. Кожна з них описує систему для певної міри абстрагування.
Сукупність принципів опису і розвитку систем на вибраному рівні, утворює страту. На кожній страте в ієрархії структур існує деякий незалежний набір змінних (елементів) системи, що дозволяють про водити дослідження конкретної страти. Кожна страта може містити рівні, що описують технологічні, економічні або інформаційні аспекти проблем.