Класифікація корпорацій

Розмір корпорації	Кількість вхідних підприємств	Організаційно-правова форма вхідних підприємств	Чисельність робітників	Вартість основних фондів, тис. грн.	Річний оборот, тис. грн.
Мала	1-3	Приватне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю	До 200	До 5000	До 4000
Середня	Не встановлюється	Наявність у складі акціонерного товариства	До 1000	Більш 5000	Менш 20000
Велика	Не встановлюється	Наявність у складі акціонерного товариства	Більш 1000	Більш 5000	Більш 20000

З розвитком акціонерної форми господарювання об'єднання (інтеграція) підприємств у промислові корпорації здійснюється за допомогою системи участі, що представляє собою ряд багатоступінчастого підпорядкування одних підприємств іншими шляхом участі в їх акціонерному капіталі (придбання контрольних пакетів акцій). Корпорація завдяки володінню контрольним пакетом акцій координує напрямок розвитку залежних підприємств відповідно цілям і задачам головного підприємства, визначає стратегію інвестування, забезпечує розподіл фінансових ресурсів.

У сучасній корпорації роль материнської компанії, як правило, виконують фінансові товариства — холдинг-компанії. Їх основна діяльність полягає: у постійному придбанні акціонерного капіталу інших фірм; в утриманні акціонерних портфелів (контрольних пакетів акцій).

Завдяки володінню контрольним пакетом акцій холдинг-компанія керує залежними фірмами: забезпечує фінансову підтримку; визначає стратегію інвестицій; координує напрямок розвитку відповідно цілям і задачам головного товариства.

Участь холдинг-компанії в акціонерному капіталі інших фірм приводить до подальшого ускладнення системи участі. Провідні компанії не тільки тримають акції інших компаній, але і змушують останніх до купівлі своїх власних цінних паперів. Таким чином, залежна фірма перетворюється в товариство, що приймає участь в акціонерному капіталі основної компанії. Така система ускладнюється ще і тим, що материнська компанія придбає акції не тільки дочірніх, але і внучатих і правнучатих компаній. У свою чергу останні також купують акції ведучого товариства. З розвитком системи участі холдингу-компанії за своїми функціями і характером діяльності усе більше зближуються з банками.

Як правило, структура сучасної корпорації містить у собі:

- "чистий" холдинг — власник акціонерних портфелів, здійснює загальне фінансове керівництво;

- субхолдинг — холдинги, підлеглі головному, власники акціонерних портфелів внучатих і правнучатих фірм;

- змішані холдинги — виробничо-фінансові групи, що здійснюють не тільки фінансовий контроль, але і власне виробничу діяльність;

- акціонерні компанії, зайняті безпосередньо виробничо-збутовою діяльністю.

Корпорації мають комплекс властивостей, що забезпечують конкурентні переваги цієї організаційно-правової форми функціонування бізнесу. Серед них фахівцями називаються, насамперед, обмежена відповідальність акціонерів по зобов'язаннях підприємства, що дозволяє залучати в бізнес ресурси широких верств населення і забезпечує відділення власності на засоби виробництва від управління справами, а також надає можливість вільного трансферту акцій через фондову біржу, у зв'язку з чим права в підприємстві можуть бути без труднощів передані від однієї особи іншій без юридичного переоформлення самої організації.

Сучасна теорія управління корпораціями ґрунтується на трьох основних моделях корпоративного управління: англо-американській, німецькій, японській. Кожна модель має особливості, обумовлені складом акціонерів, ступенем розкриття інформації, регламентом організації процесу управління і прийняття ключових рішень. Світова практика показує, що незалежно від обраної моделі управління, у діяльності корпорацій мається спільний напрямок - створення великих виробничих структур шляхом концентрації капіталу і вертикальної інтеграції.

Таким чином, основними перевагами об'єднання підприємств - корпорацій варто визнати здатність акумулювати фінансові активи за рахунок залучення коштів, контролювати зовнішнє середовище за рахунок перерозподілу засобів, а також створювати можливості більш результативного використання ресурсів. При цьому варто підкреслити, що превалювання мети стійкого розвитку і забезпечення визначеного рівня доходів у корпорації над метою максимізації прибутку, не знижує вимог до раціонального використання ресурсів як важливій умові забезпечення ефективності господарювання.