(Стаття 28 зі змінами, внесеними згідно із Законом №997-Vвід 27 квітня 2007року)
До частини першої.Коментовану частину слід розглядати в сукупності із ч. 4 ст. 22, ч.ч. 2-4 ст. 82 ЗКУ, якими істотно обмежено можливість набуття ЗСГП у власність іноземними та спільними підприємствами. Такі юридичні особи можуть набувати ЗСГП у порядку спадкування, проте протягом року зобов'язані їх відчужити (ч. 4 ст. 82 ЗКУ).
Разом із тим, на наш погляд, перераховані норми не забороняють змінювати цільове призначення належних іноземним та спільним підприємствам земель на сільськогосподарське, як не забороняють іноземним юридичним та фізичним особам, особами без громадянства придбавати частки, акції, паї у статутних фондах українських підприємств, що мають ЗСГП на праві власності.
Право власності підприємств на ЗСГП за своєю природою є правом приватної власності
(ст. 82 ЗКУ). Водночас варто пам'ятати, що деякі ЗСГП продовжують використовуватися сільськогосподарськими підприємствами на т.з. праві колективної власності, яка у чинному ЗКУ не згадується взагалі, але за оперативною інформацією Держкомзему України, отриманою на підставі статистичної форми 6-зем, станом на 01.01.2006 в Україні у колективній власності формально перебуває 0,2 % території держави, що складає 117,1 тис. га143.
Ні Конституція України, ні ЗКУ не передбачають припинення або переходу права колективної власності до інших суб'єктів (хоча й не згадують про колективну власність). Тому таке явище, як колективна власність на ЗСГП, продовжує в Україні існувати, хоча і є свого роду правовим атавізмом.
Правові питання, пов'язані із колективною власністю на землю, визначалися головним чином ст. 5 ЗКУ в ред. 1992 p., а також ст. 10 ЗУ "Про колективне сільськогосподарське
підприємство", що є чинним і нині.
До частини другої.Щодо набуття права на землю на підставі цивільно-правових угод див. главу 20 "Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод" ЗКУ та коментар до неї.
Особливості внесення земельних ділянок до статутного фонду сільськогосподарських кооперативів визначаються ст.ст. 20, 22, 25 ЗУ "Про сільськогосподарську кооперацію" (зокрема, відповідно до імперативної норми ст. 25 Закону, у разі виходу особи з кооперативу земельна ділянка повертається в натурі (на місцевості).
Істотною специфікою характеризується набуття права власності на землю сільськогосподарськими підприємствами у процесі реструктуризації підприємств кооперативного типу (насамперед, КСП). З цього приводу див. насамперед п.п. 16,17 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ та коментар до них, а також Тимчасові методичні рекомендації щодо формування землеволодінь і землекористувань недержавних сільськогосподарських підприємств в процесі реструктуризації існуючих господарств, схвалені науково-технічною радою Держкомзему України 30.10.1997.
До частини третьої.Засади використання ЗСГП сільськогосподарськими підприємствами визначаються насамперед низкою нормативних документів технічного характеру: ДБН Б.2.4-3-95 "Генеральні плани сільськогосподарських підприємств", СанПин №5.02.12/н Санітарні правила і норми розміщення, влаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР", СНиП 2.05.11-83 "Внутрихозяйственные автомобильные дороги в колхозах, совхозах и других сельскохо-зяйственннх предприятиях и организациях", Ветеринарно-санітарними правилами для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин", затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14.01.04 №4.
Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій