До частини першої.Частина перша пропонує визначення прибережної захисної смуги. Більш повне, на наш погляд, визначення наведене у ст. 1 ВК України. За цим визначенням, прибережна захисна смуга - це "частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж: нарешті території водоохоронної зони". Режим прибережної захисної смуги визначається ч. 2 коментованої статті, а також ч. 2 ст. 89 ВК України.
Розмір прибережних захисних смуг визначається відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 60 ЗКУ (див. вище).
До частини другої.Коментована частина (зміст якої ідентичний змісту ч. 2 ст. 89 ЗКУ) безпосередньо визначає обмеження, з урахуванням яких повинні використовуватися прибережні захисні смуги. У цілому вони сформульовані достатньо конкретно та однозначно і роз'яснення не потребують, за винятком основного обмеження - на будівництво у прибережній захисній смузі (п. "г" коментованої частини).
Закон забороняє будівництво у прибережних захисних смугах, роблячи виняток для будівництва "гідротехнічних, гідрометричних та лінійних" споруд. В Україні, особливо у АР Крим, існує практика забудови узбережжя в межах прибережних захисних смуг т. з. "елінгами" - приміщеннями для збереження маломірних суден, які в дійсності є житловими помешканнями з усіма комунальними зручностями. При цьому не тільки порушується навколишній ландшафт, а й забруднюється навколишнє середовище, знищуються об'єкти рослинного світу, у тому числі унікальні206. Крім того, поширеною є практика огородження прибережних ділянок капітальними парканами до самого урізу води. Ні описані елінги, ні капітальні паркани не відповідають поняттю "гідротехнічних, гідрометричних та лінійних" споруд, тому їх зведення у прибережних захисних смугах потрібно вважати незаконним.
Слід наголосити, що поняття та загальна характеристика гідротехнічних споруд (тобто споруд для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод - дамб, гребель, водоскидів, водоспусків, споруд водовідведення тощо) визначаються СНиП 2.06.01-86 "Гидротехнические сооружения. Основние положения" (неофіційний текст документу наведено на компакт-диску, що додається).
До частини третьої. Аналогічне коментованому положення вміщене у ч. З ст. 89 ВК України. Це положення може бути застосоване лише у випадку, коли межі прибережних захисних смуг змінюють своє розташування разом зі зміною розташування чи характеристик водного об'єкту. В іншому випадку будівництво об'єкту є незаконним і тягне безумовний обов'язок знесення будівлі або споруди.
На наш погляд, у разі зміни меж прибережної захисної зони із коментованої норми випливає лише обов'язок припинити експлуатацію об'єктів, котрі не відповідають режиму прибережної захисної смуги. Вимога ж "винесення" об'єкту за межі смуги за своєю природою передбачає позбавлення права власності на об'єкт нерухомості. Вважаємо, що примусове перенесення, враховуючи гарантії непорушності права власності, встановлені ч. 5 ст. 41 Конституції України, без чіткого процедурного забезпечення (на сьогодні відсутнього) реалізоване бути не може.
До частини четвертої.Положення коментованої частини позбавлене смислового навантаження, адже жоден законодавчий акт (у т.ч. ВК України - див. ч. 2 ст. 89) не містить більш детальних норм щодо режиму господарської діяльності у межах відповідних прибережних захисних смуг, ніж ч. 2 коментованої статті.
Стаття 62. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах
1. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:
а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;
в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;