До пункту "а".Щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням див. розділ II ЗКУ та коментар до нього.
До пункту "б". Поза всяким сумнівом, обов'язок додержання законодавства України, і не лише про охорону довкілля, покладається на кожну особу. Законодавство про охорону довкілля складає величезний масив і систематизовано описане у "Переліку актів екологічного законодавства" (додається на компакт-диску), що був розроблений одним із авторів спільно із Т.О. Третяком.
До пункту "в". Щодо обов'язку своєчасної сплати земельного податку, див. ст. 206 ЗКУ та коментар до неї.
До пункту "г". Часто здійснення прав власників суміжних та сусідніх земельних ділянок вступає у колізію. Такі колізії мають вирішуватися відповідно до правил, викладених у главі 17 "Добросусідства" ЗКУ (див. коментар).
До пункту "г". Щодо обов'язку підвищувати родючість Грунтів та зберігати корисні властивості землі див. розділ VI "Охорона земель" ЗКУ та коментар до нього.
До пункту "д". Проголошений обов'язок "своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом" на сьогодні не наповнений реальним змістом (принаймні у тій частині, що стосується земель). Відповідно до ПКМ від 12.01.1993 №15 "Про порядок ведення державного земельного кадастру" (п. 17), на власників землі покладений один-єдиний обов'язок щодо звітності: подавати "щорічно не пізніше 15 січня ... виконавчим комітетам сільських, селищних, міських Рад народних депутатів звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди". Враховуючи те, що закон забороняє "самовільно" змінювати склад земель, фактично йдеться про звітування про зміни, що відбулися внаслідок природно-стихійних процесів, що, безумовно, річ не дуже поширена.
Що ж стосується інших природних ресурсів, окрім земель, відносно їх використання необхідно подавати статистичну звітність у порядку, передбаченому законодавством про статистику. Наприклад, звітування про фактичні обсяги використання вод здійснюється шляхом заповнення статистичної форми №2-ТП(водгосп) згідно із Наказом Держкомстату України від 30.09.1997 №230.
У законодавстві закріплені і деякі інші випадки, коли землевласники мають надавати певну інформацію про стан використання земель. Наприклад, законом передбачений обов'язок землевласників "надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів" (ст. 35 ЗУ "Про охорону земель"). Хоча ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що "[з] питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію", виконання обов'язку із надання інформації і у цьому випадку не підкріплено засобами реалізації і фактично залежить від доброї волі землевласника та землекористувача.
До пункту "е". Щодо "правил добросусідства та обмежень, пов 'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон" див. глави 16-18 ЗКУ та коментар до них.
До пункту "є". Щодо обов'язку "зберігати геодезичні знаки" див. ст. 22 ЗУ "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" та прийняту відповідно до нього ПКМ від 19.07.1999 №1284 "Про Порядок охорони геодезичних пунктів".
Щодо обов'язку зберігати протиерозійні споруди, мережі зрошувальних та осушувальних систем див. ст. 26 ЗКУ та матеріали до неї, а також Наказ Державного комітету України по водному господарству "Про затвердження Положення про проведення планово-попереджувальних ремонтів меліоративних систем і споруд" №151 від 01.10.1999.
До частини другої.Перелік обов'язків власників земельних ділянок, передбачений коментованою статтею, не є вичерпним. Наприклад, землевласники зобов'язані своєчасно не лише сплачувати земельний податок, а і подавати відповідну звітність до органів державної податкової служби (див. коментар до ст. 206 ЗКУ), сплачувати фіксований сільськогосподарський податок (у випадках, визначених ЗУ "Про фіксований сільськогосподарський податок") тощо.