У чинному законодавстві України (наприклад, ст.ст. 177-180 ЗКУ) термін "планування використання земель" вживається, проте чітко не визначається. Під плануванням використання земель у правовій доктрині прийнято розуміти діяльність уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, що полягає у створенні та втіленні перспективних програм (схем) використання та охорони земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, історичних, географічних, демографічних та інших особливостей конкретних територій, а також: в прийнятті та реалізації на їх основі відповідних рішень™.
Формами планування використання земель є розробка та затвердження програм використання земель (державних, регіональних), планування територій, природно-сільськогосподарське районування земель.
На сучасному етапі у розвинених країнах світу територіальне планування є однією з головних функцій державного управління у галузі земельних відносин424. Запроваджене у містах на початку XX сторіччя, у його 20-30 pp. планування все частіше починає поширюватися на всю територію тієї чи іншої країни (прикладами є Англія, Італія, Франція, США, Данія та ін.)425. У різних країнах воно має різні назви: у Великобританії - "планування міської та сільської території""', у ФРН - "планувальне упорядкування території", у Франції - "впорядкування території", у США - "зонування" або "планування поверхні" тощо426.
Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та охорони земель