Щодоби в океанах і морях перебуває 25 тис. суден , екіпажі яких нараховують близько 1 млн. чоловік. За даними відомої страхової організації судноплавства Ллойда в акваторіях морів і океанів щорічно гине близько 400 суден ( кожен день 1 судно ), на 7-8 тис. суден трапляються серйозні аварії. За ствердженням спеціалістів кожен рік внаслідок катастроф гине близько 200 тис. чоловік, з них 25% - безпосередньо у воді, 25% - у рятувальних засобах, 50% - разом з кораблем.
Причинами аварій морського і річкового транспорту найчастіше бувають порушення правил техніки безпеки та правил експлуатації технічних засобів. Велике значення має фізичне старіння суднового парку, берегових інженерних споруд. Катастрофи можуть статися як у порту, так і під час руху суден по річці, акваторії моря, озера в результаті вибуху, пожежі, витоку хімічних речовин, зіткнення судин між собою або іншими перешкодами (наприклад, палями мостів), посадки судна на мілину або його швидкого затоплення. Особливо небезпечна надзвичайна ситуація на судні у відкритому морі. Будь-яка катастрофа на воді характеризується ізольованістю людей, відносною недостатністю рятувальних засобів та сил медичної допомоги, можливістю виникнення паніки серед людей, що терплять лихо.
При катастрофах на водному транспорті величина і структура санітарних втрат буде залежати від характеру розвитку події та кількості пасажирів і членів екіпажу на судні. Про це свідчать випадки, що сталися в м. Ульяновську (1983 р.), коли в наслідок катастрофи загинуло 175 чол., в м. Новоросійську (1986 р.) катастрофа з теплоходом “ Нахімов ”, внаслідок якої загинуло 424 чол., в 1999 р. в Балтійському морі затонув паром “Естонія”, в наслідок чого загинуло 870 чол.
Медико-санітарні наслідки катастроф на воді можуть бути наступні:
- механічні травми;
- термічні опіки;
- гострі хімічні отруєння;
- нервово-психічний стрес;
- переохолодження;
- втоплення;
- вторинні ураження внаслідок розливу нафтопродуктів, тощо.