Основними причинами залізничних катастроф є:
- порушення вимог технічної експлуатації колійного господарства та правил безпеки при транспортуванні вантажу;
- дії зовнішніх факторів – у зонах стихійних лих, техногенних катастроф на підприємствах газової та нафтової промисловості, вибухи, пожежі тощо;
- неправильні дії (бездіяльність) локомотивних бригад та чергового персоналу станції;
- зіткнення з перешкодами (машини, люди, тварини);
- терористичні акти.
Понад 40% залізничних аварій пов’язані з діями або бездіяльністю шляхових працівників. Особливу небезпеку несуть аварійні ситуації при перевезеннях РР та СДОР. Ці аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей та радіоактивного забруднення довкілля, а при впливі СДОР – до гострого отруєння людей та хімічного забруднення повітря, ґрунту, об’єктів колійного господарства та прилеглих населених пунктів.
Залізничні аварії і катастрофи класифікуються за видом рухомого складу та кількістю постраждалих.
Залежно від чисельності потерпілих катастрофи на залізничному транспорті поділяють на 5 категорій: 1 – до 5 чол; 2 – від 6-15 чол; 3 – 16-30 чол; 4 – 31-50 чол; 5 – більше 50 чол.
Види уражень при залізничних катастрофах можуть бути наступні:
- механічні травми – 90%;
- механічні травми + термічні опіки – 10%;
- гострі отруєння + хімічні опіки;
- радіаційні ураження;
- комбіновані та поєднанні ураження.
Структура санітарних втрат за ступенем тяжкості ушкоджень може бути наступною:
- легко уражені – 35-40%;
- уражені середнього та тяжкого ступеня – 20-25%;
- дуже тяжко уражені – 20%;
- в термінальному стані – 20%.
За локалізацією при залізничних катастрофах ушкодження розподіляються наступним чином: голова – 60%, кінцівки до 35%, груди, живіт з розривом внутрішніх органів – більше 20%, стегно та крупні суглоби – до 10 –12%
Характерними рисами аварій на залізниці є ймовірність травматичних ампутацій та складність вивільнення постраждалих з під конструкцій вагонів та локомотива.