Під авіаційною катастрофою розуміють авіаційну подію, що призвела до загибелі хоча б одного з членів екіпажу або пасажира, повного або часткового руйнування повітряного судна або його безслідного зникнення.
Аналіз причин випадків авіакатастроф дозволив встановити , що у 50-60% вони пов’язані з помилками людей, що відповідають за безпеку польотів, 15-30% з них виникають внаслідок відмови техніки, 10-20% внаслідок впливу оточуючого середовища (метеофактори), а 5,0-10% – через інші причини, які часто не визначаються. Аварії та катастрофи літальних апаратів можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, на зльоті, під час польоту, при посадці аж до вимикання двигунів. Статистика свідчить про те, що майже половина аварій і катастроф відбувається на льотному полі, а половина у повітрі на різних висотах, причому над важкодоступною територією або водною поверхнею. Падіння літального апарату, який зазнав аварії, може бути причиною жертв як на його борту, так і на землі (при падінні на житлові будинки, може призвести до руйнування виробничих будівель і порушення виробничих процесів). Особливо небезпечно падіння літаків на АЕС та об’єкти хімічної промисловості, що може призвести до викиду в довкілля РР або СДОР. Відповідно, авіаційна катастрофа може посилюватись катастрофою на землі.
При авіакатастрофах розмір загальних втрат може досягнути 80-90% від загальної кількості людей, які перебувають на повітряному судні. Серед потерпілих особи з механічними пошкодженнями можуть становити 90% , у тому числі в стані шоку – 10% , з черепно-мозковою травмою – 40-60%, у 10-20% можуть бути сполучені травми та опіки.
У зв’язку з отриманими травмами біля 40% постраждалих будуть потребувати накладання пов’язок на рани, 50 – 60% - уведення знеболюючих засобів, 35% - іммобілізацію переломів, 60-80% - евакуацію на ношах і шитах.