на радіаційно небезпечних об’єктах (РНО)
На даний час в 33 розвинених країнах світу діють більше 440 енергоблоків у складі біль ніж 200 атомних електростанцій. Атомні енергоблоки використовують на морських та космічних кораблях, в науково-дослідних установах тощо. Велику небезпеку для людей представляють ядерні боєприпаси, ядерне паливо та радіоактивні відходи атомної промисловості. В даний час в Україні діють 4 АЕС з 15 енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8000 підприємств і організацій, що використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та у медичній практиці радіоактивні речовини. Незважаючи на посилення безпеки роботи АЕС, в майбутньому аварійні ситуації повністю виключити неможливо. На сьогодні у світі зареєстровано вже більше 300 радіаційних аварій з викидом радіонуклідів в навколишнє середовище.
Радіаційна аварія – аварія, пов’язана з викидом радіоактивних продуктів і (або) виходом іонізуючих випромінювань за передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечного об’єкта межі в кількостях, що перевищують встановлені межі безпеки експлуатації об’єкта.
Основними причинами аварій на РНО є:
- помилки персоналу при експлуатації;
- несправність та недосконалість конструкцій.
В залежності від масштабів розповсюдження радіонуклідів в навколишнє середовище та радіаційних наслідків виділяють наступні види аварій на реакторах:
- локальні аварії, при яких вихід РР обмежений межами аварійного енергоблоку або виробничими приміщеннями радіаційно небезпечних об’єктів;
- місцеві аварії, при яких вихід РР обмежений спорудами АЕС та розміщеною поблизу територією;
- загальні аварії, при яких РР розповсюджуються за межі АЕС.
Згідно Закону “Про правовий режим на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” забруднені території поділяються на зони в залежності від густини забруднення ґрунту радіонуклідами (ізотопами цезію 137).
1 зона – відчуження (площа 675 км2); забрудненість більш ніж 40 кюрі/км2.
2 зона – безумовного (обов’язкового) відселення – це територія, що зазнала інтенсивного забруднення радіонуклідами з густиною забруднення ґрунту ізотопами цезію від 15 до 40 кюрі/км2.
3 зона – гарантованого добровільного відселення – це територія з густиною забруднення ґрунту ізотопами цезію від 5 до 15 кюрі/км2.
4 зона – посиленого радіологічного контролю – це територія з густиною забруднення ґрунту ізотопами цезію від 1 до 5 кюрі/км2.
При радіаційних аваріях з викидом радіонуклідів у довкілля щодо планування і реалізації заходів захисту населення доцільно виділяти 3 основні фази перебігу аварії:
- Рання фаза включає період від початку викиду РР у атмосферу до моменту його припинення та завершення формування радіоактивного сліду. Тривалість цієї фази може становити від кількох годин до декількох діб.
- Середня (проміжна) фаза охоплює період від моменту формування радіоактивного сліду до виконання усіх заходів щодо захисту населення. Тривалість цієї фази може становити від кількох днів до декількох місяців.
- Пізня фаза – це після аварійний чи відновлюваний період, коли відбувається поступове повернення до нормальних умов життєдіяльності. Вона триває багато років і завершується одночасно зі скасуванням всіх обмежень на життєдіяльність населення на забруднених територіях.
При радіаційних аваріях можливе забруднення радіоактивними речовинами (РР) навколишнього середовища – повітря, ґрунту, рослинності, джерел води, будівель, споруд, а також людей, їх одягу, взуття, шкіряних покривів, слизових оболонок та надходження всередину організму.
Санітарні втрати при цьому можуть становити від 22 до 33 % населення зони в середньому. Структура їх може бути наступною:
- тяжко ужкоджені – 44%
- середньої тяжкості – 34%
- легко уражені – 22%