Хімічна обстановка – це умови, які виникають після аварії на хімічно-небезпечному об’єкті, внаслідок забруднення об’єкта, навколишнього середовища сильнодіючими отруйними речовинами. Вона характеризується токсичністю СДОР, масштабами і характером зараження місцевості, людей, техніки, різних об’єктів, повітря, джерел питної води і продовольства. На підставі оцінки хімічної обстановки може бути прийняте рішення щодо евакуації населення, зміни районів дислокації формувань цивільного захисту (ЦЗ), тривалості використання індивідуальних і колективних засобів захисту, заборони використання джерел питної води і продовольства, що забруднені СДОР.
Оцінка хімічної обстановки полягає у встановленні масштабів і характеру хімічного забруднення, виборі різних варіантів захисту населення, дій аварійно-рятувальних служб по ліквідації наслідків аварії, застосуванні найдоцільніших управлінських рішень, при яких виключаються подальші хімічні ураження людей і середовища.
Оцінка хімічної обстановки проводиться двома методами:
- методом прогнозування (в штабах і формуваннях ЦЗ);
- за даними хімічної розвідки (на об’єктах економіки і місцевості).
Засобами оцінки хімічної обстановки є:
- робоча карта з позначеними на ній об’єктами економіки, формуваннями ЦЗ;
- дані хімічної розвідки про масштаби хімічного зараження;
- розрахункові (довідкові) таблиці для оцінки хімічної обстановки.
Метод прогнозування базується на вихідних даних, які поступають з місця аварії на ХНО і характеризують:
- місце, час аварії;
- тип СДОР, його кількість на об’єкті;
- метеорологічні умови, рельєф місцевості;
- ступінь захищеності персоналу об’єкту, населення забрудненого району.
Після аналізу вихідних даних, на робочу карту наносять осередок хімічного ураження СДОР, який складається з двох зон:
- зона безпосереднього зараження (розливу СДОР);
- зона поширення забрудненого повітря (парів СДОР).
В ході оцінки хімічної обстановки вирішуються наступні завдання:
- визначення кордонів осередку і площі зон зараження СДОР;
- визначення глибини поширення забрудненого повітря;
- визначення стійкості СДОР на місцевості;
- визначення можливих санітарних втрат серед персоналу ХНО та населення;
- визначення кількості заражених СДОР споруд, техніки, майна, продуктів харчування та джерел водопостачання;
- визначення часу підходу зараженого повітря до різних об’єктів.
Висновки з оцінки хімічної обстановки повинні включати:
- можливі санітарні втрати серед персоналу об’єкту, населення і аварійно-рятувальних формувань ЦЗ;
- обсяг робіт з надання медичної допомоги ураженим;
- можливості і умови евакуації уражених, хворих і населення з осередку хімічного забруднення;
- визначення придатності до вживання продуктів харчування і питної води.
Метод хімічної розвідки дозволяє більш достовірно оцінити хімічну обстановку. Мета хімічної розвідки – своєчасне встановлення факту хімічного забруднення і подача сигналу “Хімічна небезпека”. Хімічну розвідку проводять групи (ланки) хімічної розвідки. Із складу таких груп створюються пости хімічного спостереження (ПХС).
Основні завдання ПХС:
- встановлення часу аварії на ХНО, факту зараження місцевості і об’єктів економіки СДОР;
- оповіщення населення, персоналу об’єкту, особового складу аварійно-рятувальних формувань (сигнал “Хімічна небезпека”);
- визначення типу СДОР;
- визначення напряму руху забрудненого повітря;
- встановлення кордонів осередку ураження, шляхів його обходу;
- відбір проб ґрунту, питної води, продовольства для лабораторних досліджень на предмет забруднення СДОР.
Особовий склад постів хімічного спостереження (груп розвідки) повинен мати наступне оснащення:
- індивідуальні засоби захисту органів дихання та шкіри (протигази, ЗЗК, Л-1);
- медичні засоби захисту (аптечка індивідуальна АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8);
- засоби обмеження (позначення) забруднених ділянок (КЗО-1);
- технічні засоби хімічної розвідки і контролю (ВПХР, МПХЛ та ін.).