Аналіз медичних наслідків катастроф мирного часу дозволяє зробити висновок, що ураження, які виникають, носять переважно хірургічний характер («масовий небойовий травматизм»). До 30% потерпілих унаслідок катастроф знаходяться в дуже важкому стані, що потребує надання їм невідкладної допомоги за життєвими показниками.
Ураженим середнього і легкого ступеня надання медичної допомоги може бути відкла-дено, але в деяких випадках це може привести до розвитку різних, інколи важких, ускладнень.
Найчастіше в осередках катастроф спостерігаються ушкодження кінцівок, на другому місці - травми голови і хребта. Цей вид травм частіше буває у дітей, інколи перевищуючи частоту ушкоджень кінцівок. Але у разі ДТП травми голови складають 50,9%, а травми кінцівок - 20,4%. Ушкодження інших анатомічних ділянок (груди, живіт, таз, внутрішні органи) бувають рідше. Крім того, за наявності травм такої локалізації багато потерпілих гине на місці їх одержання, до надання їм невідкладної медичної допомоги.
Для НС мирного часу характерна наявність значної кількості множинних, комбінованих і поєднаних травм, які ускладнюються травматичним та опіковим шоком, гострою крововтратою, асфіксією, синдромом тривалого здавлювання.
Часто важкі ушкодження супроводжуються психічними розладами, що ускладнює діагностику і лікування потерпілих та вимагає проведення спеціальних психотерапевтичних заходів.
Масовість та одночасність ураження людей в осередках катастроф часто призводить до невідповідності між потребою в екстреній медичній допомозі потерпілим і можливостями охорони здоров'я. В той же час тільки максимальне скорочення часу від виникнення травми до початку надання необхідної медичної допомоги дозволяє зменшити кількість несприятливих прогнозів.
Для вирішення цього завдання необхідно використовувати низку основних положень організації екстрених заходів у разі катастроф, а саме:
- єдину концепцію патогенезу, діагностики та етапного лікування різних уражень;
- послідовність і наступність лікувальних заходів, що проводяться на етапах медичної евакуації;
- використання найпростіших і найдоступніших засобів діагностики, що грунтуються переважно на даних об'єктивного дослідження потерпілого з метою термінового встановлення діагнозу травми і забезпечення своєчасної і раціональної медичної допомоги.
У разі катастроф із переважною кількістю механічних (динамічних) уражаючих чинників:
- дістають потерпілих з-під завалів зруйнованих будинків, захисних споруд;
- відновлюють прохідність верхніх дихальних шляхів (видалення з порожнини рота сторонніх предметів: вибитих зубів, згустків крові, землі тощо), штучну вентиляцію легенів методом “із рота в рот” або “із рота в ніс”;
- надають фізіологічно вигідне положення потерпілому;
- намагаються тимчасово припинити зовнішню кровотечу всіма доступними методами (пальцевим притисненням судини, накладанням джгута);
- роблять непрямий закритий масаж серця;
- накладають пов’язки на рвані й опікові поверхні;
- іммобілізують кінцівки при переломах, великих опіках і розтрощеннях м’яких тканин;
- фіксують тулуб до дошки в разі травм хребта;
- дають велику кількість теплого питва (за відсутності блювоти і наявності даних про травму органів черевної порожнини) із додаванням по ½ чайної ложки соди і солі на 1 л рідини;
- зігрівають потерпілого.
В осередках катастроф з переважанням у структурі санітарних втрат термічної травмина додаток до переліченого:
- гасять палаючий одяг;
- закутують потерпілого чистим простирадлом.
У разі катастроф із викидом у навколишнє середовище сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) у порядку першої медичної допомоги:
- захищають органи дихання, зору й шкіри від безпосереднього впливу на них
СДОР шляхом застосування індивідуальних засобів захисту, ватно-марлевих пов’язок, накриванням обличчя ватно-марлевою пов’язкою, хусткою, рушником;
- якнайшвидше виносять ураженого із зони отруєння;
- у разі попадання СДОР у шлунок з метою промивання шлунка дають молоко, сорбенти;
- роблять часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри проточною водою з милом, 2%-вим розчином соди, дегазуючою рідиною індивідуального протихімічного пакета;
- роблять часткову дегазацію одягу й взуття.
У разі аварій на атомних реакторах у зоні лиха, крім того, здійснюється:
- йодна профілактика;
- приймання радіопротекторів;
- часткова дегазація одягу й взуття;
- евакуація населення з місць ураження і надання їм у ході евакуації першої медичної допомоги.
При масових інфекційних захворюваннях в осередках бактеріологічного (біологічного) ураження перша медична допомога включає:
- використання підручних і табельних засобів індивідуального захисту;
- активне виявлення й ізоляцію хворих з високою температурою, підозрілих на інфекційні захворювання;
- застосування засобів екстреної профілактики;
- проведення часткової або повної санітарної обробки.
Заходи першої медичної допомоги спрямовані у першу чергу на рятування життя потерпілого і виключення важких наслідків (ускладнень).
При травмах, переломах кісток, кровотечах проводиться: тимчасова зупинка кровотечі за допомогою джгута і здавлюючої пов’язки, найпростіша іммобілізація при переломах кісток і великих ураженнях м’яких тканин за допомогою шин, накладення асептичної пов’язки на рану, введення знеболюючих засобів, виконання найпростіших протишокових заходів (спокій, зігрівання, захист від переохолодження, тепле пиття й ін.), усунення асфіксії, штучне дихання ручним способом, непрямий масаж серця, винесення до місць посадки на транспорт і евакуація у спеціалізовану бригаду (лікарню).
При термічних опіках – гасіння палаючого одягу, накладання асептичної пов’язки на опікову поверхню, введення знеболюючого засобу, у тому числі і за допомогою шприц-тю-бика, найпростіші протишокові заходи (спокій, зігрівання, тепле пиття, захист від переохолод-ження й ін.), винесення до місць посадки на транспорт і евакуація у спеціалізовану лікарню.
При радіаційних ураженнях – часткова санітарна обробка, прийом радіозахисних препаратів (РЗ-1, калія йодід) з АІ-2, застосування протиблювотних засобів при нудоті і блювоті (етаперазін) з АІ-2, надягання респіратора (протипилова тканинна маска (ПТМ), ватно-марлева пов’язка), укриття від дії іонізуючого випромінювання, евакуація у спеціалізовану бригаду (лікарню).
При гострих хімічних отруєннях – часткова санітарна обробка, надягання протигазу, введення антидотів, штучне викликання блювоти беззондовим засобом при застосуванні зараженої води і їжі, штучне дихання ручним способом (по показникам), евакуація у спеціалізовану бригаду (лікарню).
При психоемоційних розладах – прийом психотропних засобів (триоксазін, еле-ніум, мепротан й ін.), тепле пиття, препарати брому, валеріани усередину, обмеження рухової активності при збудженні і агресивній поведінці, евакуація у спеціалізовану бригаду (лікарню).
При масових інфекційних захворюваннях – застосування усередину протибактеріологічних засобів із АІ-2 (сульфадиметоксин, хлортетрациклін), часткова санітар-на обробка, ізоляція хворих і проведення ізоляційно-обмежуючих заходів серед населення, евакуація хворих спеціальним транспортом у спеціалізовану бригаду (лікарню).
При переохолодженнях – зігрівання, укриття від холоду, тепле пиття, евакуація у лікувальний заклад.
При перегріванні – вологе обертання бавовняними тканинами, спокій, евакуація у лікувальний заклад.
При комбінованих ураженнях – засоби, які використовуються при тих чи інших ураженнях, симптоми яких спостерігаються у потерпілих.
З прибуттям в зону катастроф медичних сил і засобів обсяг екстреної медичної допомоги розширюється. Перелік планованих медичних маніпуляцій залежить від рівня кваліфікації персоналу медичних формувань, що прибули в зону НС, їхньої оснащеності медичним та іншим майном. При цьому обсяг медичної допомоги може бути розширений до долікарської, першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги. Для надання першої медичної допомоги використовуються формування ЦО, санітарні дружини, санітарні пости, рятувальні загони.