Надання першої медичної допомоги потерпілим з пошкодженнями живота має ряд особливостей.
Перш за все при підозрі на пошкодження органів черевної порожнини категорично заборонений прийом їжі або рідини per os. Тому виключається як прийом будь-яких таблетованих препаратів (антибіотиків, антидотів), так і пиття. Більш того, при пошкодженні органів черевної порожнини постраждалі звично відчувають сильну спрагу, постійно просять пити. У таких випадках необхідно зробити так, щоб постраждалий не зміг напитися самостійно (відібрати і поставити за межами досяжності фляжку з водою), оскільки йому, не дивлячись на заборону, важко контролювати свої вчинки.
Знеболення при пошкодженнях органів черевної порожнини, що часто супроводжуються шоком, слід починати якомога раніше. Побоювання, що надалі можуть виникнути діагностичні труднощі у зв'язку з введенням наркотичних анальгетиків, не мають серйозного обгрунтування. При проникаючих пораненнях живота мають місце достовірні ознаки пошкодження, і необхідність оперативного втручання (незалежно від ступеня вираження больового синдрому) не береться під сумнів. При закритих пошкодженнях в умовах етапного лікування важливо віддати перевагу протишоковій дії наркотиків під час транспортування постраждалого, бо, коли він поступить через 2-3 години на наступний етап, дія наркотичного анальгетика закінчиться і клінічна картина вже не буде спотворена.
Накладання асептичної пов'язки може супроводжуватися труднощами при евентрації внутрішніх органів.
Внутрішні органи, що випали з рани, у жодному випадку не можна вправляти в черевну порожнину! Це неприпустимо з двох причин. По-перше, при такому вправленні відбувається додаткове інфікування черевної порожнини, а по-друге, спроби вправлення без адекватної анестезії (наркозу) неминуче приведуть до розвитку важкого шоку, який може закінчиться загибеллю постраждалого.
Разом з тим випавші в рану внутрішні органи повинні бути ізольовані від зовнішнього середовища. При накладанні марлевої асептичної пов'язки необхідно пам'ятати, що при підси-ханні марля щільно прилипає до кишки, що надалі, при спробі зробити перев'язку, приведе до її десерозування на значній площі. Пов'язку, накладену на евентровані органи черевної порож-нини, необхідно постійно підтримувати у вологому стані. Бажано змочувати пов'язку стериль-ними сольовими розчинами, але при їх відсутності допустимо користуватися звичайною водою.
Транспортна іммобілізація полягає в накладанні на живіт іммобілізуючої пов'язки на додаток до тієї природної іммобілізації, яка створюється напругою м'язів черевного преса і діафрагмою. Для цього пов'язка повинна бути великою і щільно охоплювати живіт.
Випавші нутрощі особливо потребують повноцінної іммобілізації. Проте накладення щільної циркулярної пов'язки явно викличе їх здавлення і некроз. Щоб зберегти їх від здавлення, на передню черевну стінку накладається ватно-марлеве (або зроблене з одягу) кільце, яке оточує і захищає випавші нутрощі, а вже потім поверх цього кільця щільно накладається циркулярна пов'язка.
Транспортування ураженого з пошкодженням живота повинно бути максимально щадним, без трясіння, оскільки воно є для нього серйозним випробуванням. Постраждалий повинен, якщо це можливо, доставлятися на операційний стіл на тих же ношах, на які він був покладений на місці події. Перекладання з нош на ноші - завжди додаткова, часто неприпустима травма, яка, як показали спостереження, супроводжується зниженням артеріального тиску на 10%. Бажано при евакуації на великі відстані користуватися авіаційним санітарним транспортом.