Заходи щодо порятунку життя і підтримки життєво важливих функцій у постраждалих з пошкодженнями обличчя і шиї мають, через специфіку локалізації цих пошкоджень, певні особливості.
Зупинка зовнішньої кровотечі. У вельми незначному об'ємі тканин обличчя і шиї є велика кількість крупних артеріальних стовбурів, при пошкодженні яких виникає дуже інтенсивна кровотеча, яка може дуже скоро закінчитися смертю не тільки через велику крововтрату, але й через швидкість, з якою вона розвивається. У цій ситуації врятувати життя постраждалого може тільки термінове надання само- або взаємодопомоги. Проте не слід вважати, що ненавчена людина може активно і корисно діяти при наданні допомоги такому пораненому, вид якого деколи жахає і фахівця, та ще й за ситуації, коли з рани б'є пульсуючий фонтан крові. Для зупинки такої кровотечі можна використати тільки пальцеве притиснення магістральної артерії на протязі або зменшити його інтенсивність за допомогою імпровізованих конструкцій з використанням бинтів і підручних матеріалів.
Кровотеча з пошкодженої язичної артерії може бути зупинена здавленням її центральної ділянки між одним пальцем, введеним в порожнину рота потерпілого до проксимальних відділів щелепно-язичного жолобка на стороні пошкодження і іншими, накладеними на шкіру підщелепної ділянки.
При переломах кісток лицьового черепа можлива також інтенсивна кровотеча з внутрішньокісткових судин. З метою зупинки кровотечі при переломах щелеп, зменшення інтенсивності больових відчуттів і інфікування кісткової рани потерпілим слід накласти бинтову пращевидну пов'язку, яка в даному випадку одночасно служить цілям гемостаза, відмежування рани від навколишнього середовища (асептична пов'язка) і транспортної іммобілізації. За допомогою такої пов'язки пошкоджена нижня щелепа буде фіксована до непошкодженої верхньої, або пошкоджена верхня щелепа - до непошкодженої нижньої, або при переломах обох щелеп вони будуть іммобілізовані одна до одної і фіксовані до зведення черепа. При цьому тілу хворого необхідно надати положення, що виключає затікання крові і слини в дихальні шляхи і періодично здійснювати туалет порожнини рота. При венозній кровотечі накладається дав'яча асептична пов'язка.
Усунення асфіксії, нормалізація функції дихання. При наданні допомоги потерпілим з по-раненнями тканин, прилеглих до порожнини рота, що знаходиться в несвідомому стані, необ-хідно без зволікання звільнити ротову порожнину і верхні дихальні шляхи від крові, слини і сторонніх тіл, у разі потреби здійснити штучне дихання, додавши тілу постраждалого поло-ження, що виключає затікання крові і слини в дихальні шляхи. При цьому необхідно зупинити кровотечу, перешкоджаючу диханню, за допомогою тампонади рани або здавлення артерії. Після відновлення самостійного дихання потерпілого необхідно покласти обличчям вниз.
Поширені пошкодження м'яких тканин приротової ділянки істотно утрудняють штучну вентиляцію легень не тільки через перешкоди, які створює кровотеча, але також і тому, що виникають труднощі при ШВЛ із рота в рот або із рота в ніс через порушення герметичності з'єднання дихальних шляхів рятувальника з такими потерпілого. Наскрізні дефекти тканин губ, щок, носа, дна порожнини рота не дозволяють здійснити ШВЛ без ротоглоточних повітряводів. Однією з часто виникаючих причин дислокаційної асфіксії є западання язика, виникаюче звично при грубому пошкодженні тканин дна порожнини рота або двосторонньому переломі передніх відділів тіла нижньої щелепи, тобто коли язико-підпідборідний м'яз втрачає фіксовану точку прикріплення. Для відновлення прохідності дихальних шляхів в такій ситуації, якщо постраждалий може сидіти, іноді достатньо нахилити його торс вперед і злегка схилити голову. При лежачому положенні постраждалого слід вивести язик з порожнини рота, захопивши його пальцем, і повернувши його голову на бік або, уклавши обличчям вниз, перешкодити повторному западанню язика, ввівши повітрявід. При необхідності язик прошивають і фіксують до одягу, пов'язки або шиї.
При пожежах в осередку ураження у порядку само- і взаємодопомоги слід здійснювати гасіння одягу або горючого матеріалу на тілі постраждалого. Для цього використовується вода (але не для гасіння напалму!), сніг, укривання ділянок, що горять, одягом, ковдрою і т.д.
При гасінні укриванням слід залишити вільною зону дихання. Інакше постраждалий вимушений дихати димом зі всіма витікаючими з цього наслідками.
При наданні допомоги потерпілим з хімічними опіками слід промити поверхню шкіри великою кількістю води, видалити шляхом розрізання промоклий їдкою рідиною одяг. При попаданні їдкої рідини в очі проводиться їх промивання великою кількістю води.
При пораненнях накладається асептична пов'язка на рани. При опіках - контурні пов'язки. Пов'язки накладаються з таким розрахунком, щоб вони не перешкоджали годуванню хворих і не утрудняли дихання.
З метою знеболення внутрішньом'язово шприц-тюбиком вводиться наркотик, при необхідності - серцеві засоби.
При пошкодженні очей накладаються моно- і бінокулярні пов'язки, робиться промивання очей при хімічних і радіаційних ураженнях, застосовують лікарські плівки з дікаїном і з мідріатиками для зняття міозу і спазму акомодації при ушкодженнях фосфорорганічними сполученнями. По показанням (проникаючі поранення ока, важкі опіки) за допомогою шприц-тюбика вводяться болезаспокійливі засоби.
Після здійснення описаних заходів потерпілих слід перемістити в найбезпечнішу і зручнішу для подальшої евакуації зону, вільну від задимлення або парів їдких речовин.