Особливості організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій в країнах світу

У другій половині 20-го століття відзначалося зростання кількості аварій та катастроф, пов'язаних з роботою техніки (техногенних або антропогенних) та кількості жертв серед населення при стихійних лихах і техногенних катастрофах.

Система охорони здоров'я населення у повсякденних умовах навіть у високорозвинених державах виявилась нездатною адекватно реагувати на санітарні втрати при значних катастро-фах. Виникла нова галузь охорони здоров'я - медицина катастроф, що займається плануванням, підготовкою та реалізацією комплексу організаційних та медичних заходів при надзвичайних ситуаціях внаслідок техногенних та природних катастроф. Для виконання заходів з організації ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі для надання медичної допомоги постраждалим в усіх розвинених державах світу, були створені і зараз функціонують служби (системи) медицини катастроф. Структура служби медицини катастроф в кожній державі відповідає економічному і політичному стану держави, інфраструктурі її транспорту, енергетики і системи охорони здоров'я. В кожній державі служба (система) медицини катастроф розбудована і діє в стабільному правовому та нормативному полі держави.

У 1971 р. Генеральна асамблея ООН створила Виконавчий комітет ВООЗ з надання допомоги у випадку стихійного лиха. У його складі постійно функціонують сектор охорони здоров’я у надзвичайних ситуаціях та оперативна група допомоги у випадку стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій. Постійні комітети (відділи) з надання надзвичайної допомоги існують у всіх регіональних бюро ВООЗ.

У 1975 р. у Женеві створене міжнародне товариство медицини катастроф (МТМК), до якого були прийняті близько 30 держав. Товариство було призначене для координації та об’єднання зусиль з наукової розробки проблем медицини катастроф міжнародного масштабу, наукових досліджень у напрямках невідкладної медичної допомоги постраждалим та їх лікування в умовах масових уражень, розробки навчальних програм з медицини катастроф.

У Сан-Маріно створений науково-дослідний центр з медицини катастроф. Створюються також інші національні та міжнародні асоціації медицини катастроф.

Існують такі міжнародні організації, що працюють у галузі медицини катастроф та НС:

- Міжнародне товариство медицини катастроф;

- Всесвітня асоціація медицини катастроф та надзвичайних ситуацій;

- Панамериканська організація охорони здоров’я;

- Міжнародна організація “Лікарі без кордонів”;

- Центр менеджмента катастроф та надання гуманітарної допомоги “Екселенс”;

- Європейський центр медицини катастроф;

- Відділ медицини катастроф у госпіталі Амстердама;

- Центр міжнародних систем екстреної медичної допомоги;

- Міжнародна організація індивідуального та колективного захисту;

- Чеське товариство медицини катастроф та надзвичайних ситуацій;

- Всесвітня організація охорони здоров’я.

У регіонах земної кулі створені Центри співпраці ВООЗ з проблем медицини катастроф та надзвичайних ситуацій з метою виконання функцій, пов’язаних з програмою ВООЗ. Серед понад 120 Центрів співпраці ВООЗ – 9 спеціалізуються з питань готовності до надзвичайних ситуацій та надання допомоги під час ліквідації їхніх наслідків.

Згідно з Узгодженням про взаємодію в галузі попередження та ліквідації наслідків НС природного та техногенного характеру від 22.01.93р. та Рішенням Ради зі співпраці у галузі охорони здоров’я СНД від 03.06.94р. була створена Координаційна рада держав-учасників СНД з проблем медицини катастроф, що є спеціалізованим робочим та консультативним органом Ради зі співпраці у галузі охорони здоров’я СНД, забезпечує або безпосередньо виконує його рішення в межах своїх функціональних обов’язків.