Магнітопровід трансформатора являє собою жорстку конструкцію, набрану з штампо - ваних пластин електротехнічної стали, покритих з однієї сторони механічно міцною і маслостійкою плівкою лаку. Ізоляцією пластин знижуються втрати від вихрових струмів в сталі магнітопроводу.
Рис. 3.3.6. Стержневий магнітопровід двох-обмоточного трьохфазного силового трансформатора потужністю 1800 кВА:
1 – стержень магнітопроводу, 2 і 12 – верхнє і нижнє ярма, 3 – ярмові балки верхнього ярма, 4 і 5 – горизонтальна і вертикальна пресувальні шпильки ярма, 6 – ізолююча прокладка, 7 – отвори для підйомних шпильок, 8 – горизонтальна пресувальна шпилька стержня магнітопроводу, 9 – ізоляційна трубка, 10 – стальна пластина, 11 – дерев’яна планка, 13 – ярмові
балки нижнього ярма.
Основне призначення магнітопроводу – створення магнітного кола, по якому замикається магнітний потік. На магнітопроводі кріплять обмотки, відводи та інші внутрішні деталі трансформатора. Стержневий магнітопровід двохобмоткового трьохфазного силового трансформатора (рис.3.3.6) складається з трьох вертикальних стержнів, зв’язаних верхнім 2 і нижнім 12 ярмами.
З’єднання стержнів з ярмами здійснюється шихтовкою, при якій стержні і ярма збирають переплітанням, тобто розбивають по товщині на шари в два або три листа, які складаються з окремих пластин таким чином, щоб в кожному шарі частина пластин стержня входила в ярмо. Шихтовку виконують таким чином, щоб пластини одного шару повністю перекривали стики пластин суміжного шару.
Пошкодження магнітопроводу проявляються звичайно в пробої ізоляції горизонтальних стяжних шпильок, що приводить до к замикання стальних пластин і, внаслідок збільшення вихрових струмів, може викликати сильний місцевий нагрів і «пожежу» сталі магнітопро -воду. При «пожежі» сталі вигорають ізоляційні гільзи і ізоляція пластин магнітопроводу.
В процесі ремонту магнітопроводу пошкоджену ізоляційну гільзу горизонтальної стяжної шпильки видаляють і замінюють новою. Більш складним являється відновлення ізоляції пластин магнітопроводу шляхом нанесення нової лакової плівки. Перед нанесен -ням лакової плівки ретельно очищають пластини від бруду і залишків старого лаку шляхом кип’ятіння в 10% розчині їдкого натру (каустичної соди) або в 20% розчині тринатрійфосфату з подальшим промиванням в гарячій (50 –60°С) проточній воді. На поверхню обробленої таким чином пластини наносять пензлем або пульверизатором тонкий шар емалі повітряної сушки, а потім сушать протягом 2 –3 годин.
Найкращого ізоляційного покриття (з високими механічними і діелектричними властивостями і доброю адгезією) досягають нанесенням на попередньо очищений від старої ізоляції і підігрітий до 120°С стальний лист шару лаку № 302 (202) з послідуючим запіканням плівки протягом 15 –20 хвилин при 180 –200°С. Товщина лакової плівки при однократному покритті повинні бути в межах 0,008— 0,02 мм.
Для лакування пластин на крупних ремонтних підприємствах використовують лакувальні установки, а для сушки і запікання лакової плівки –спеціальні печі. Існують лакувальні установки поєднані з нагрівальною піччю; таким чином створюється конвеєрна установка для покриття стальних пластин.
При «пожежі» сталі або місцевому замиканні частина пластин магнітопроводу може бути настільки пошкоджена, що подальше їх використання, навіть при умові відновлення ізоляції, здається неможливим. В таких випадках по зразку знятих непошкоджених пластин виготовляють нові пластини з електротехнічної сталі відповідної марки і товщини. При виготовленні пластин необхідно щоб напрямок магнітного потоку співпадав з напрямком прокату сталевої стрічки або листа.
Після зборки і шихтовки магнітопроводу, вимірюють опір міжлистової ізоляції методом амперметра – вольтметра, користуючись схемою, яка живиться акумуляторною батареєю напругою 12 або 24 В (рис.3.3.7). В схемі використовують амперметр постійного струму зі шкалою на 5 А, вольтметр постійного струму зі шкалою на 25 В і повзунковий реостат на 50 –100 Ом. Щоб виміряти опір міжлистової ізоляції, вставляють між пластинами магнітопроводу 3 на глибину 40 – 50 мм дві мідні загострені пластини, а потім до цих пластин приєднують проводи схеми і реостатом встановлюють струм 2 –2,5 А.
Рис.3.3.7. Вимірювання опору
постійному струму міжлистової
ізоляції пакету магнітопроводу:
1 –мідні пластини; 2 – ярмова балка;
3 — магнітопровід, 4 – стяжна шпилька.
Опір ізоляції магнітопроводу не нормується. Ізоляція вважається задовільною, якщо опір ізоляції симетричних пакетів не відрізняється більше ніж в 1,5 рази або якщо дані вимірювань, які виконані після ремонту, відрізняються від відповідних заводських даних не більше ніж в 2 рази.
Для відновлення ізоляції стяжних шпильок використовуються бакелітові або паперово-бакелітові трубки заводського виготовлення. Випробування ізоляції здійснюється змінною напругою 1 кВ протягом 1 хвилини по схемі на рис.3.3.8.
Рис.3.3.8. Схема випробування ізоляції стяжних шпильок:
1 – активна сталь; 2 – ізоляційна трубка; 3 – стяжна шпилька; 4 – ярмова балка; 5 – випробувальний трансформатор; 6 – лампа розжарювання; 7 – вимикач; 8 – реостат.