Клас вибухонебезпечної зони, у відповідності з яким здійснюється вибір обладнання, визначається технологами сумісно з електриками проектної або експлуатуючої організації.
При визначенні вибухонебезпечних зон приймається, що:
а) вибухонебезпечна зона в приміщенні займає весь об’єм приміщення, якщо об’єм вибу- хонебезпечної суміші перевищує 5 % вільного об’єму приміщення;
б) вибухонебезпечної вважається зона в приміщенні в межах до 5 м по горизонталі і вертикали від технологічного апарату, з якого можливе виділення горючих газів або парив ЛЗР, якщо об’єм вибухонебезпечної суміші рівний або менше 5 % вільного об’єму приміщення. Приміщення за межами вибухонебезпечної зони слід вважати не вибухонебезпечним, якщо немає інших факторів, що створюють в ньому вибухонебезпечність;
в) вибухонебезпечна зона зовнішніх вибухонебезпечних установок обмежена розмірами, які визначені в ПУЕ.
Зони класу B-I — зони, що розташовані в приміщеннях, в яких виділяються горючі гази або пари ЛЗР в такій кількості і з такими властивостями, що вони можуть створювати з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи, наприклад при завантаженні або розвантаженні технологічних апаратів, зберіганні або переливанні ЛЗР, що знаходяться у відкритих ємностях, і т. п.
Зони класу В-Іа — зони, що розташовані в приміщеннях, в яких при нормальній експлуатації вибухонебезпечні суміші горючих газів (незалежно від нижньої концентраційної межі запалювання) або парив ЛЗР з повітрям не створюються, а можливі тільки в результаті аварій або несправностей.
Зони класу B-Iб — зони, що розташовані в приміщеннях, в яких при нормальній експлуатації вибухонебезпечні суміші горючих газів або парив ЛЗР с повітрям не створюються, а можливі тільки в результаті аварій або несправностей і які відрізняються однією з наступних особливостей:
1. Горючі гази в цих зонах мають високу нижню концентраційну межу запалювання (15 % і більше) і різким запахом при крайнє допустимих концентраціях (наприклад, машинні зали аміачних компресорних і холодильних абсорбційних установок).
2. Приміщення виробництв, що пов’язані з обігом газоподібного водню, в яких по умовам технологічного процесу виключається створення вибухонебезпечної суміші в об’ємі, що перевищує 5 % вільного об’єму приміщення, мають вибухонебезпечну зону тільки у верхній частині приміщення. Вибухонебезпечна зона умовно приймається від відмітки 0,75 загальної висоти приміщення від рівню полу, але не вище кранового путі, якщо такий є в наявності (наприклад, приміщення електролізу води, зарядні станції тягових і стартерних акумуляторних батарей).
Зони класу В-1г — простори у зовнішніх установок, технологічних установок, які вміщують горючі гази або ЛЗР (за виключенням зовнішніх аміачних компресорних установок, надземних і підземних резервуарів з ЛЗР або горючими газами (газгольдери), естакад для зливання і наливання ЛЗР, відкритих нафтових пасток, ставів-відстійників з плаваючою нафтовою плівкою і т. п.
Зони класу В-ІІ — зони, розташовані в приміщеннях, в яких виділяються і переходять в завислий стан горючі пили або волокна в такий кількості и з такими властивостями, що вони здатні створювати з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи (наприклад, при завантаженні і розвантаженні технологічних апаратів).
Зони класу В-ІІа — зони, що розташовані в приміщеннях, в яких небезпечний стан відсутній при нормальній експлуатації, а можливий тільки в результаті аварій або несправностей.
Класифікація вибухонебезпечних сумішей по категоріям і групам надається в ПУЕ.