Кращим видом контролю якості ремонту електродвигунів являється поопераційний контроль, при якому перевіряють якість кожної операції ремонту.
Випробування проводять після ремонту по програмі і методиці, що передбачені Державними стандартами і ПУЕ. До числа основних випробувань електричних машин відносяться:
- перевірка опору ізоляції всіх обмоток відносно корпусу і між ними,
- перевірка правильності маркування вивідних кінців (рис. 3.4.22),
- вимірювання опору обмоток постійному струму,
- перевірка коефіцієнта трансформації асинхронних двигунів з фазним ротором,
- проведення досліду холостого ходу,
- випробування на підвищену частоту обертання,
- випробування ізоляції між витками,
- проведення досліду короткого замикання,
- випробування на нагрівання під навантаженням,
- випробування електричної міцності ізоляції.
Вимірювання опору ізоляції для електродвигунів напругою до 1000 В виконують мегомметром з тестовою напругою 1000 В, для електродвигунів напругою більше 1000 В – мегомметром з тестовою напругою 2500 В.
Опір обмоток постійному струму вимірюють вимірювальним мостом і методом «амперметра – вольтметра». При цьому виміряні опори не повинні відрізнятися друг від друга більше ніж на ±2%.
Електричну міцність ізоляції відносно корпусу випробують змінним струмом частотою 50 Гц протягом 1 хвилини по нормам ПУЕ.
Рис. 3.4.22. Визначення виводів фаз
статорної обмотки електродвигуна.
1. Попередньо за допомогою омметра визначають належність кінців до окремих фаз обмотки.
2. Позначають С1 і С4 обмотки першої фази.
3. При замиканні кнопки в інших фазах обмотки буде індукована е.р.с: «–» в началі, а «+» у кінці.
У момент відключення полярність струму буде протилежною.
Випробування, що пов’язані з обертанням машин (вимірювання струму холостого ходу кожної фази і пускових струмів), проводять на спеціальних випробувальних стендах.
Обмотки електродвигунів контролюють і випробують в трьох стадіях виробництва після:
а) виготовлення котушок обмотки;
б) укладки обмотки в пази;
в) зборки двигуна.
Заключні етапи перевірки електродвигуна – вимірювання зазорів і пробний пуск згідно технологій монтажу. Методика і обсяг випробувань для відремонтованого двигуна встановлюються інструкціями, розробленими для даної конкретної випробувальної станції ремонтного цеху відповідно вимогам ГОСТ, ПУЕ, інструкцій заводів – виробників машин.