При монтажі всередині приміщень кабелів напругою до 10 кВ широко використовують кінцеві заробки і муфти: епоксидні (з термоусадковими, полівінілхлоридними, найрітовими, кремнійорганічними і трьохшаровими трубками), сухі з самоклеючих стрічок, термоусадкові поліетиленові трубки, свинцеві, стальні воронки з бітумним складом, поліуретанові.
Технологія монтажу кінцевих епоксидних заробок різних виконань вміщує багато загальних операцій. Розглянемо їх на прикладі монтажу заробки КВЕт (рис.1.5.10).
Рис.1.5.10. Кінцева епоксидна заробка внутрішньої установки
КВЕт:
1 – провід заземлення, 2, 4 – бандажі, 3 – підмотка зі стрічки ЛЭТСАР ЛПм, 5 – корпус, 6 – жила кабелю, 7 – трубка, 8 – хомут, 9 – наконечник, 10 – прошарок з лаку КО-916, 11 – оболонка.
Розробку кінця кабелю виконують звичайним способом. Провідник заземлення в місці пайки до оболонки і броні на довжині 100 мм розплітають таким чином, щоб він мав мінімальну товщину. По броні вимірюють діаметр кабелю і по ньому визначають потрібний розмір корпусу. Пластмасову форму кінцевої заробки надівають на розробку кабелю і зсувають вниз.
Тканиною або чистим папером обгортають жили і внутрішню поверхню пластмасової форми, обезжирюють жили кабелю бензином або ацетоном, підмотують з розбігом жили полівініл -хлоридною стрічкою для запобігання паперової ізоляції від розмотування, надівають на розведені жили кришку пластмасової форми і зсувають вниз.
Жили кабелю окінцевують наконечниками і стрічкою ЛЭТСАР відновлюють ізоляцію. По діаметру жил вибирають термоусадкові трубки. Їх надівають на жили. Верхній кінець трубки повинен заходити на всю циліндричну частину наконечника, нижній кінець — входити в корпус кінцевої заробки не менше ніж на 50 м.
Полум’ям газового пальника нагрівають трубки, переміщуючи полум’я з середини вверх, а потім вниз. Залишки трубки після охолодження обрізають ножем на наконечни- ках, які потім ущільнюють підмоткою зі стрічки ЛЭТСАР з лаком КО-916. Нижні частини термоусадкових трубок поміщують в епоксидний корпус і покривають клеєм ПЭД-Б.
На ступені броні або шлангу насувають пластмасову форму і закріплюють її на місці підмоткою полівінілхлоридної стрічки.
В сухих приміщеннях при різниці рівнів між вищою і нижчою точками розташування кабелю на трасі до 10 м включно використовують кінцеві заробки типу KBB внутрішньої установки з самоклеючих стрічок і в гумовій рукавичці типу КВР (рис.1.5.11).
Рис.1.5.11. Кінцеві заробки:
а – типу KBB:
1 – броня кабелю, 2 – провід заземлення, 3 – дротяний бандаж, 4 – оболонка кабелю, 5 – поясна заводська ізоляція, 6 – бандаж з бавовно-паперової пряжи, 7– жила в заводській ізоляції, 8 – поясна підмотка, 9 – підмотка по жилах, 10 – оголені ділянки жили, 11 – вирівнювальна підмотка, 12 – кабельний наконечник, 13 – бандаж з крученого шпагату, 14 – місце накладання тимчасового бандажу, 15 – канал заповнення епоксидним компаундом, 16 – бандаж з крученого шпагату, 17 – полівінілхлоридна стрічка.
б – типу КВР:
1 – броня, 2 – ущільнення маслостійкою гумовою стрічкою, 3 – хомут, 4 – підмотка прогумованою стрічкою, 5 – рукавичка, 6 – наконечник, 7 – гумова трубка, 8 – жили кабелю, 9 – поясна ізоляція кабелю, 10 – оболонка.
Стальні воронки KBБо овальної і КВБк – круглої форми використовують в якості кінцевих заробок внутрішньої установки на кабелях напругою 6 і 10 кВ (рис.1.5.12).
Рис.1.5.12. Кінцеві заробки: а – з овальною воронкою і б – з круглою воронкою:
1– нижній півхомут, 2 – жили кабелю, 3 – фарфорові втулки. 4 – кришка воронки, 5 – стальна воронка, 6 – болт заземлення. 7 – гайка, 8 – верхній півхомут, 9 – провід заземлення, 10 – заливний отвір, 11 – підмотка з смоляної стрічки.
Воронки заливають бітумною масою. Зовні воронку з деталями покривають покривним лаком БТ-577.