Найнадійнішу фіксацію протеза забезпечують механічні пристосування — кламери. Лікарі стоматологи-ортопеди мають у своєму розпорядженні різні конструкції кламерів, які дозволяють у складних клінічних умовах фіксувати протези, використовуючи для цього природні зуби. Але цього недостатньо у разі фіксації часткових знімних протезів. Головне завдання полягає у тому, щоб застосувати для кріплення протеза таку систему кламерів, яка б забезпечувала його фіксацію і водночас якомога менше шкодила опорним зубам і слизовій оболонці протезного ложа. З цієї точки зору фіксація часткового знімного протеза є складною біомеханічною проблемою.
Усі наявні різновиди кламерів мають як позитивні якості, так і негативні. Щоб знати, де і як використовувати той чи інший кламер, необхідно вивчити особливості клінічної картини у разі часткової втрати зубів, функціональні особливості тканин та органів ротової порожнини, а також механічні властивості самих кламерів і їх взаємодії.
Розглядаючи різні види кламерів, можна помітити в них спільні деталі: плече, тіло, відросток кламера й оклюзійну накладку. В одних кламерах перераховані частини можуть бути представлені повністю, в інших — частково. Є і складніші кламери, у конструкцію яких уведено додаткові деталі.
Плечем кламера називається пружна частина, що охоплює коронку зуба. Його положення визначається анатомічною формою зуба. У практичній стоматології прийнято ділити поверхню коронки зуба на дві частини — оклюзійну і пришийкову. Межею між ними є пояс зуба, тобто лінія, що проходить по найбільш випуклій частині зуба.
Під час виготовлення плеча утримувального кламера потрібно дотримувати таких вимог:
1. Плече повинно охоплювати зуб з губного або щічного боку, розміщуючись безпосередньо за лінією найбільшої випуклості, тобто між поясом і яснами.
2. Плече кламера, кругле воно чи плоске, повинно дотикатися поверхні зуба у максимальній кількості точок. Прилягання лише в одній точці призводить до різкого підвищення тиску під час рухів протеза і спричиняє ураження емалі.
З.Під час зміщення протеза плече повинно пружинити. Цю якість мають не всі кламери: еластичнішими є дротяні і менш еластичні — литі кламери, хоча останні теж мають свої переваги. На відміну від дротяних гнутих кламерів вони точніше повторюють рельєф зуба, а тому їх шкідливий вплив на емаль зуба значно менший.
4. Плече кламера повинно бути пасивним, тобто не створювати тиск на зуб, який охоплює, коли протез знаходиться у спокої. У противному разі виникає постійно діючий незвичний подразник, що є причиною функціонального перевантаження. Активний тиск кламера може спричинити некроз емалі, якщо зуб не покритий металевою коронкою. Тому важливо, щоб кламери виготовлялись із матеріалу, який має добру пружність, і зберігали ці якості під час термічної обробки.
5. Плече необхідно заокруглити і відполірувати: гострі кінці, особливо у дротяних кламерів, можуть ушкодити слизову оболонку губ і щік під час уведення і виведення протеза.
Тілом кламера називається його нерухома частина. Вона розміщується над поясом опорного зуба, на його контактній поверхні. її не слід розміщувати нижче від пояса, біля шийки зуба, оскільки у такому разі кламер протидіє накладанню протеза. На фронтальних зубах з естетичних міркувань цього правила можна не дотримувати, розмістивши тіло кламера ближче до ясенного краю.
Тоді між ним і зубом повинен створюватися просвіт, який полегшує накладання протеза.
Відросток необхідний для фіксації кламера у протезі. Його розміщують уздовж беззубого коміркового гребеня під штучними зубами. Не рекомендується розміщувати відросток на піднебінній або язиковій поверхні базису, оскількі це часто призводить до його перелому. Відростки можуть мати дрібнопетлисті сітки, а в дугових протезах їх спаюють з каркасом.
За функцією розрізняють утримувальні, опорні, опорно-утримувальні та комбіновані кламери. Перші призначені переважно для утримування протеза. Розміщуючись нижче від пояса на нижніх і вище — на верхніх зубах, вони ковзають по поверхні зуба. Протез, укріплений за їх допомогою, під час вертикального тиску рухається у напрямку до слизової оболонки і занурюється у неї. Тиск за такої умови передається не на зуб, а на слизову оболонку. Під час бічних зсувів протеза утримувальні кламери включаються у розподілення жувального тиску, передаючи його на опорні зуби під кутом до кореня у напрямку, який завжди вважався малосприятливим для пародонта.
Опорні комбіновані кламери крім плеча звичайно мають оклюзійну на-кладку, розміщену на оклюзшнш поверхні зуба. З її допомогою жувальний тиск передається на опорний зуб по довжині кореня у найсприятливішому для пародонта напрямку. Комбіновані кламери являють собою поєднання ут-римувальних (частіше двоплечих) кламерів з опорними, завдяки такій будові вони беруть участь у розподіленні як горизонтальних, так і вертикальних сил, вигідно відрізняючись тим самим від утримувальних кламерів. Передаючи частину жувальних сил на опорні зуби, опорні комбіновані кламери розвантажують слизову оболонку від жувального тиску, який для неї не є адекватним. Утримувальні кламери виготовляють з металу (золото, нержавіюча сталь, сплав золота з платиною) або пласмаси. Якщо їх виготовляють ручним способом (шляхом вигинання), вони називаються гнутими, якщо відливають, то литими.
Існує багато видів утримувальних кламерів. Найпоширеніші з них дротяний одноплечий кламер, дротяний петлеподібний кламер, двоплечий дротяний кламер, подовжений кламер, дентоальвеолярний і ясенний кламери.
Утримувальні властивості металевого кламера залежать від матеріалу, з якого він виготовлений (золото, сталь), термічної обробки, профілю поперечного перерізу та довжини плеча. Кращі пружинисті якості мають кламери із сплаву золота з платиною. Підвищення вмісту платини у сплаві дозволяє підсилити еластичні якості кламерного дроту.
Довге плече еластичніше, ніж коротке. За умови однакового поперечного перерізу еластичність кламера на різних зубах різна, тому необхідно застосовувати дріт з різним поперечним перерізом. Для кламерів випускають дріт діаметром від 0,6 до 1,5 мм. Крім того, виготовляють дріт із золотого сплаву 750-ї проби, діаметр якого також різний.
Дротяний одноплечий кламер. Дротяний одноплечий кламер охоплює зуб тільки з одного боку (мал. 83).
Вигнути його плече так, щоб воно проявляло свої пружинисті можливості лише під час уведення і виведення протеза, коли кламер проходить через пояс зуба, важко. Звичайно плече має постійно пружинисту дію. Тривале використання протеза з кламерами постійної напруги призводить до патологічного напруження опорного зуба. Запобігти цій небажаній дії утримувального кламера можна завдяки точному приляганню пластмаси протеза до ротової поверхні зуба. Неповне прилягання базиса є найчастішою причиною рухомості опорних зубів.
Дротяний петлеподібний кламер. Дротяний петлеподібний кламер виник у результаті удосконалення дротяного одноплечого кламера (мал. 84). Матеріалом для нього є дріт із нержавіючої сталі діаметром 0,6-0,8 мм. Плече кламера вигинають у вигляді петлі так, щоб одна нитка петлі проходила над поясом, а друга — під ним, паралельно першій. Для утримання кламера у пластмасі на його відросток можна напаяти сітку. Петлеподібний кламер не може бути використаний на верхніх різцях з естетичних міркувань, а на нижніх — через малу площу губної поверхні. Петлеподібний кламер протипоказаний у разі низьких клінічних коронок.
Апроксимальний кламер. Апроксимальний одноплечий і двоплечий кла- мери — це різновиди утримувального.
Цю назву вони отримали за те, що охоплюють зуб лише з апроксимального боку, не виходячи на присінковий.
Такий кламер сучасної конструкції називається джексонівським кламером (мал. 85).
Двоплечий дротяний кламер. Цей кламер має два плеча. Перше розташоване на присінковій поверхні, друге — з боку язикової або піднебінної і протидіє першому (мал. 86). Двоплечий кламер використовується у двох формах:
1) плечі кламера мають загальні тіло і відросток;
2) плечі кламера і тіло ізольовані одне від одного і лише відростки їх з'єднані загальною петлею; такий кла~ мер можна назвати розщепленим.
Неперервний кламер. Неперервний кламер (багатоланковий) являє собою різновидність подовженого, але відрізняється від нього тим, що утворює замкнуту систему. Цей кламер може розташовуватися як із присінко-вого, так і з язикового боку зубного ряду. Його можна вигинати з дроту, але краще відливати. Неперервний кламер служить різним цілям. Він може застосовуватися як утримувальний, шину-вальний елемент і як опорний кламер (мал. 87).
Дентоальвеолярні кламери.
Відростки базису протеза з присінково-го боку, спрямовані до природних зубів, називаються дентоальвеолярними кла-мерами (мал. 88). Маючи здатність до еластичності, вони вільно проходять через пояс зуба і розташовуються під ним. Таким чином ці кламери забезпечують фіксацію протеза.
Пластмасові кламери часом виготовляють армованими, які мають в собі металевий дріт. Вважають, що це робить їх міцнішими. Але введення дроту в товщу пластмаси ослаблює механічні властивості останньої через різницю коефіцієнтів лінійного та об'ємного розширення.
Для кращої фіксації протез оснащують кількома кламерами, але це спричиняє певні незручності. Так, на верхній щелепі вони випинають губу вперед і їх видно під час усмішки. Цей недолік можна дещо зменшити виготовленням кламера з безколірної пластмаси.
Дентоальвеолярні кламери використовують у разі високих коронок опорних зубів, зокрема, в тих випадках, коли зуби, що обмежують дефект, паралельні один до одного. У разі низьких клінічних коронок використання дентоальвео-лярних кламерів протипоказано. Вони протипоказані також у разі коміркового відростка, що нависає, оскільки останній заважає уведенню протеза. Пластмасові кламери мають ще один недолік: їх не можна активувати.
Ясенний кламер. Ясенний кламер є відростком базису, що розміщується майже біля самої перехідної складки (мал. 89). Його фіксувальні властивості незначні, оскільки пластмаса, з якої він виготовлений, має незначну еластичність. Ясенний кламер бажано використовувати лише в тих випадках, коли інші способи фіксації неможливі і опорні зуби з якихось причин не можуть бути використані з цією метою. Такий кламер показаний з естетичної точки зору для фіксації протеза у ділянці фронтальних зубів.
Телескопічний кламер. Кламер цього виду складається з двох
частин — внутрішньої і зовнішньої (мал. 90). Внутрішня частина являє собою металевий ковпачок, що покриває культю зуба. Зовнішньою частиною є коронка з вираженою анатомічною формою. Внутрішню частину (ковпачок) закріплюють на зубі цементом, зовнішню (коронку) з'єднують з протезом. Обидві частини кламера утворюють механічне з'єднання, роз'єднання якого можливе тільки під час вертикальних рухів протеза. За принципом передачі жувального тиску на опорні зуби опорні кламери варто віднести до опорноутримувальних.
Телескопічні кламери бувають різної конструкції, але частіше застосовуються телескопічні повні, тобто подвійні, коронки. Препарування зубів під телескопічні коронки аналогічне обробці зубів під литі коронки. У такому разі знімають значно більше тканин зуба, ніж у разі препарування його під штамповану коронку. Препарування бажано вести під рентгенконтролем. Якщо зняти товстий шар твердих тканин, зовнішню телескопічну коронку можна облицьовувати пластмасою або фарфором. Такі коронки показані за умови звуження порожнин зуба та орального нахилу його.
Телескопічні кламери показані у разі низьких клінічних коронок опорних зубів, коли звичайні опорно-утримувальні кламери не забезпечують надійної фіксації протеза.