Тема: 5.1. Види конструкцій зубних протезів. Огляд клініко-лабораторних етапів виготовлення

Методична розробка лекції №14 з «Основ ортодонтії та ортопедичної стоматології.»

Тема: 5.1. Види конструкцій зубних протезів. Огляд клініко-лабораторних етапів виготовлення1.Науково-методичне обгрунтування теми: Види конструкцій зубних протезів. Огляд клініко-лабораторних етапів виготовлення. Види та характеристика зубних протезів (класифікація). Класифікація дефектів коронок зубів та зубних рядів. Механізм адаптації до протезів. Огляд клінічних і лабораторних етапів виготовлення незнімних зубних протезів. Характеристика та види відбитків, техніка їх зняття різними матеріалами. Етапи виготовлення моделей.

Базова тема для розуміння гігієністом зубним того, що в Україні серед основних видів стоматологічної допомоги ортопедична посідає чільне місце. Питома вага стоматологічної захворюваності в структурі загаль­ної захворюваності населення складає 20-25%. Кількість звернень за допомо­гою до лікарів-стоматологів посідає 2-ге місце після терапевтичної групи.

Особливістю ортопедичної стоматологічної служби є те, що вона утри­мується за рахунок госпрозрахункових чи спеціальних коштів. Крім*6юджетного ортопедичного підрозділу є стоматологічне стаціонарне відділення лікарні, де надається допомога хворим з ураженнями щелеино-лицевої ділянки.

Надання ортопедичної допомоги міському населенню здійснюється орто­педичним відділенням міської стоматологічної поліклініки. Потоки хворих для ортопедичного лікування формуються за рахунок самостійного звернення у поліклініку, а також шляхом направлення хворих, у тому числі диспансерних, лікарями-стоматологами інших спеціалізацій.

Правом безкоштовного та пільгового лікування і протезування користу­ються ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, інваліди другої світової війни, праці та особи, до них прирівняні, пенсіонери, діти та ін.

Ортопедичне лікування працівників промислових підприємств здійснюєть­ся в організованих там стоматологічних кабінетах (відділенях) медико-сані-тарних частин або в стоматологічних закладах за місцем проживання. Крім того, надання ортопедичної допомоги можна організувати за рахунок виїзних бри­гад лікарів стоматологів-ортопедів міської стоматологічної поліклініки на про­мислові підприємства. Прийом хворих ведеться безпосередньо у медико-сані-тарній частині, а зуботехнічну роботу виконують централізовано — в зубо-технічній лабораторії стоматологічної поліклініки. Промислові підприємства платять стоматологічній поліклініці за виконане ортопедичне лікування пра­цівників.

Центром надання ортопедичної лікувальної допомоги сільському населен­ню є центральна районна лікарня, до складу якої входить ортопедичне відділен­ня із зуботехнічною лабораторією. При ЦРЛ комплектуються пересувні сто­матологічні кабінети для надання стоматологічної допомоги населенню райо­ну. До складу такого кабінету обов'язково входить лікар стоматолог-ортопед. Насамперед такі кабінети надають допомогу населенню лікарських дільниць, де відсутні лікарі-стоматологи, а також організованим колективам у період масових сільськогосподарських робіт.

Гігієніст зубний також має усвідомлювати що згідно з "Основами законодавства України про охорону здоров'я" (1992) ортопедичні відділення міських, районних, обласних поліклінік мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добро­вільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремими гро­мадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу вста­новлювати плату за послуги в галузі охорони здоров'я. Перелік таких платних послуг затверджується Кабінетом Міністрів за поданням МОЗ України. Поза­бюджетні джерела фінансування, як уже згадувалося раніше, є основними в організації роботи ортопедичних відділень.

 

Завдання і функції кожного працівника ортодонтичного кабінету чи відділення (завідувача, лікаря-ортодонта, гігієніста зубного, зубного техніка, медичної сестри) встановлені відповідно до рівня їх кваліфікації і викладені в посадових інструкціях.

Значення даної теми при вивченні дисципліни полягає у тому,що гігієніст зубний не зможе надавати кваліфіковану допомогу населенню без знань та умінь з проведення методів діагностики у клініці ортодонтії та ортопедичної стоматології,та заповнення науково- медичних та юридичних документів.

 

2.Навчальні цілі лекції:

Зрозуміти та запамя’тати класифікацію зубних протезів, дефектів коронок зубів та зубних рядів. Конструктивні особливості незнімних протезів: вкладок, полукоронок, трьох четвертних та екваторних коронок, штифтових зубів, коронок і мостоподібних протезів (демонстрація готових робіт); Зрозуміти та запамя’тати класифікацію дефектів зубних рядів за Кеннеді. Конструктивні особливості знімних протезів. Порівняльну характеристику знімних і незнімних протезів. Визначення конструкції знімних протезів при часткових і повних дефектах зубних рядів. Огляд клінічних і лабораторних етапів виготовлення знімних часткових, повних і бюгельних протезів.

- сформувати уявлення про проведення первинної діагностики та визначення конструкції зубного протеза при огляді порожнини рота;

 

-охарактеризувати роль гігієніста зубного під час визначення конструктивних особливостей незнімних протезів: вкладок, полукоронок, трьохчетвертних та екваторних коронок, штифтових зубів, коронок і мостоподібних протезів;

-засвоїти методи підбору відбиткових ложок;

-знімання відбитків та виготовлення моделей з гіпсу;

-фіксування незнімних конструкцій протезів цементом у порожнині рота;

-надання рекомендацій пацієнтам щодо догляду за незнімними протезами і порожниною рота.

 

3.Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця (виховні цілі):Продовжувати формувати логічне мислення на основі вміння правильно виконувати функціональні обов’язки гігієніста зубного ортопедичного й ортодонтичного відділень та кабінету щелепно-лицевого протезування. Дотримуватися правил техніки безпеки під час прийому в лікувально-профілактичних установах ортодонтичного та ортопедичного профілю гігієністами зубними,

розвивати вміння робити висновки і узагальнення на основі вивченого матеріалу.

 

 

4.Міждисциплінарна інтеграція:

Дисципліни	Знати	Вміти
І.Забезпечуючі:
1Анатомія з топографічною анатомією голови та шиї.	Функціональну анатомію та фізіологію жувального апарату.Онтогенез первинного та вторинного жувальних апаратів.	Порівнювати особливості анатомічної будови жувального апарату пацієнтів різних вікових груп. Аналізувати особливості еволюційних та інволюційних процесів жувального апарату.
2.Охорона праці в галузі.	Правила техніки безпеки при роботі з стоматологічним обладнанням та інструментарієм..	Використовувати засоби індивідуального та колективного захисту під час проведення стоматологічного прийому..
3.Стоматологічне матеріалознавство,інструменти та обладнання	Сучасне стоматологічне обладнання та апаратуру,інструменти і матеріали.	Користуватися сучасним стоматологічним обладнанням,інструментами та матеріалами.
ІІ.Забезпечувані:
Внутрішньопредметна інтеграція з наступними темами.	- класифікацію зубних протезів, дефектів коронок зубів та зубних рядів; -конструктивні особливості незнімних протезів: вкладок, полукоронок, трьох четвертних та екваторних коронок, штифтових зубів, коронок і мостоподібних протезів (демонстрація готових робіт);-клінічні і лабораторні етапи виготовлення незнімних зубних протезів. Види відбитків та етапи їх зняття; -техніку виготовлення моделей з гіпсу;-класифікацію дефектів зубних рядів за Кеннеді;-конструктивні особливості знімних протезів;-порівняльну характеристику знімних і незнімних протезів; -визначення конструкції знімних протезів при часткових і повних дефектах зубних рядів; -клінічні і лабораторні етапи виготовлення знімних часткових, повних і бюгельних протезів.	-проводити первинну діагностику та визначати конструкцію зубного протеза при огляді порожнини рота; -визначати конструктивні особливості незнімних протезів: вкладок, полукоронок, трьохчетвертних та екваторних коронок, штифтових зубів, коронок і мостоподібних протезів; -підбирати відбиткові ложки; -знімати відбитки та виготовляти моделі з гіпсу; -визначати показання та протипоказання до виготовлення протезів знімних конструкцій (часткових, повних, бюгельних); -визначати клініко-лабораторні етапи виготовлення знімних конструкцій зубних протезів; -проводити припасування готового знімного протеза на щелепах; -надавати рекомендації пацієнтам щодо догляду за знімними протезами і порожниною рота.

 

 

5.План та організаційна структура лекції:

№ п/п	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі в рівнях абстракції	Тип лекції. Засоби активізації студентів. Матеріали методичного забезпечення.	Розподіл часу
1.   2.     3.	Підготовчий етап Визначення актуальності теми, навчальних цілей лекції та мотивація Основний етап Викладення лекційного матеріалу за планом:: 1. Види конструкцій зубних протезів. Огляд клініко-лабораторних етапів виготовлення. 2.Поняття про норму і патологію в ортопедичній стоматології. Статистичні дані потреб населення в протезуванні.3. Методи обстеження стоматологічних пацієнтів ортопедичного профілю: анамнез, зовнішній огляд обличчя, обстеження ротової порожнини, скронево-нижньощелепного суглоба, жувальних та мімічних м’язів, слинних залоз тощо. 4.Історія хвороби як науково-медичний та юридичний документ. 5.Значення психологічної підготовки пацієнта перед та під час ортопедичного лікування. Терапевтична, хірургічна та ортодонтична підготовка ротової порожнини пацієнтів до протезування.6. Методи знеболювання в ортопедичній стоматології. 7.Особливості невідкладної допомоги в умовах ортопедичного кабінету. Заключний етап Резюме лекції, загальні висновки. Відповіді на можливі запитання. Завдання для само- підготовки студентів.		Див. п.1 і 2   Тематична лекція. Питання, проблемні ситуації, задачі.     Навчальна література. Питання. Завдання.	3хв.   80хв     7хв.

 

 

6.Зміст лекційного матеріалу:

Клініка та ортопедичне лікування зубних рядів незнімними протезами у разі часткових дефектів

ВІДНОВЛЕННЯ ЗУБНИХ РЯДІВ МОСТОПОДІБНИМИ ПРОТЕЗАМИ У РАЗІ ЧАСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ

Звертаючись до історичної довідки, знаходимо, що мостоподібні протези є найдавнішим видом конструкцій зубних протезів, знайдених під час розкопок… Подібність мостоподібних протезів з будівельними спорудами — мостами чисто… Практично ті ж проблеми стоять перед лікарем стоматологом-ортопедом з істотною поправкою на біологічний об'єкт дії…

КОНСТРУКЦІЇ МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ

Для розуміння конструктивних особливостей мостоподібних протезів необхідно звернутися ще раз до інженерної конструкції мостів, яка складається з… У конструкції мостополібного зубного протеза всі ці елементи є. Фундаментом є… Як уже зазначалося, мостоподібні протези мають на зубах дві точки опори і більше, що розміщені з обох боків дефекту.…

БІОМЕХАНІКА МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ

Отже, характер розподілу та величина жувального тиску, яка припадає на проміжну частину мостоподібного протеза і передається на пародонт опорних… Мал. 69. Вплив функціонального навантаження на біомеханіку… Такі клінічні умови, на жаль, бувають дуже рідко (мал. 69, а). Водночас у разі збільшення довжини проміжної частини…

ПОКАЗАННЯ ТА ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ПРОТЕЗУВАННЯ ДЕФЕКТІВ ЗУБНОГО РЯДУ МОСТОПОДІБНИМИ ПРОТЕЗАМИ

Показаннями до застосування мостоподібних протезів є включені дефекти зубного ряду. Залежно від продовженості та топографії дефекту, що зумовлюються… 1) у разі втрати від одного до чотирьох різців; 2) у разі втрати ікла;

ВИБІР ОПОРНИХ ЗУБІВ ДЛЯ МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ

Важливим етапом у виготовленні мостоподібних протезів є вибір опорних зубів. Як показали клінічні спостереження віддалених результатів протезування… Для оцінки стану тканин пародонта необхідно використовувати рентгенологічне… Дуже важливим критерієм для оцінки оклюзійних співвідношень є вивчення діагностичних моделей. Досконало знаючи вимоги…

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КОНСТРУЮВАННЯ МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ

Вибираючи конструкцію мостоподібного протеза, лікар стоматолог-ортопед повинен керуватися певними правилами та принципами, дотримання яких… Навантаження припадає на ту частину тіла мостоподібного протеза, яка найбільш… Суть другого принципу полягає у тому, що під час конструювання мостоподібного протеза необхідно використовувати опорні…

КЛІНІЧНІ ТА ЛАБОРАТОРНІ ЕТАПИ ВИГОТОВЛЕННЯ ПАЯНИХ МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ

 

Виклад даного матеріалу зумовлений необхідністю правильного розуміння клінічних та лабораторних етапів виготовлення не тільки паяних мостоподібних протезів, які можна вважати історією ортопедичної стоматології, але й сучасних технологій виготовлення мостоподібних протезів.

Після постановки діагнозу та вибору конструкції мостоподібного протеза починають препарування опорних зубів під опорні коронки. Препарування проводять під анестезією, оскільки підготовка опорних зубів під мостоподібні протези передбачає зняття значного шару твердих тканин і створення паралельності стінок зубів. Препарування опорних зубів під мостоподібні протези проводять у тій же послідовності, що й препарування зубів під одиночні коронки.

За відсутності паралельності стінок опорних зубів мостоподібний протез
буде примірятися зі значним зусиллям, а в разі великого нахилу зубів його
зовсім не вдасться приміряти. Великий нахил зубів передбачає зняття значного шару їх твердих тканин, що без попереднього депульпування зробити неможливо. За наявності різко вираженого нахилу зубів, особливо другого нижнього моляра, необхідно відмовитися від застосування звичайних мостоподібних протезів, а використовувати знімні мостоподібні конструкції.

Закінчивши препарування зубів, знімають відбитки з обох щелеп, один з
яких робочий і знімається подвійним за допомогою силіконових мас, другий — допоміжний і знімається альгінатними масами.

За певних клінічних умов може бути два робочих відбитки. Отриманням
відбитків закінчується перший клінічний етап.

У зуботехнічній лабораторії за отриманими відбитками відливають гіпсові моделі, проводять гіпсування в оклюдатор (артикулятор) у положенні центрального співвідношення щелеп за допомогою воскових шаблонів.

Після загіпсування моделей в оклюдатор проводять моделювання анатомічної будови відпрепарованих опорних зубів, виготовлення гіпсових та металевих штампів і контрштампів, штампованих повних металевих коронок. На цьому закінчується перший лабораторний етап.

Виготовлені коронки іноді відбілюють (але не полірують), частіше в чорному вигляді (з окалиною) відправляють у клініку, де проводиться другий або третій (залежно від способу визначення центральної оклюзії) клінічний етап.

На цьому клінічному етапі опорні коронки приміряють, перевіряють центральне співвідношення щелеп, отримують оклюзійний відбиток разом з коронками для виготовлення проміжної частини мостоподібного протеза. Після отримання оклюзійного відбитка знімають усі опорні коронки і відправляють у зуботехнічну лабораторію.

Необхідно зазначити, що в разі отримання гіпсового відбитка всі опорні коронки або частина їх може зніматися разом з відбитком і залишатися в ньому, їх не потрібно витягувати і разом з тими, що залишилися, відправити у лабораторію. Після проведення цього клінічного етапу зубний технік отримує відбиток та пригіпсовані коронки.

У разі склеювання відбитка коронки ретельно розміщують у їх ложе, стежать за тим, щоб вони щільно прилягали не тільки до дна, але і в ділянці країв комірки. Якщо коронка не буде доведена до дна комірки, то вона буде поза контактом з антагоністами. Особливу увагу необхідно приділяти запобіганню повороту зуба навколо своєї осі.

Якщо коронку важко ввести у відбиток, то краще його роз'єднати і в більшу частину вставити коронку, після чого приєднати до нього меншу, приливши їх розплавленим воском. Так само приклеюють коронки до краю комірки сильно розігрітим воском з метою запобігання їх зміщенню після відливки моделей. У середину коронок також необхідно налити воску і вставити по центру невеликі дерев'яні штифти, щоб у наступному коронки можна було легко зняти з моделі; штифти захищають гіпс у цих ділянках від поломок. Модель відливають, попередньо поклавши гіпсовий відбиток у воду до насичення, співставляють з моделлю антагонівної щелепи і загіпсовують в оклюдатор, а краще — в артикулятор.

Після фіксації моделі в артикуляторі (оклюдаторі) розпочинають моделювання проміжної частини мостоподібного протеза. У ділянці жувальних зубів, які непомітні під час усмішки, доцільно відмоделювати литу металеву конструкцію проміжної частини протеза, в ділянці фронтальних зубів, а інколи і в ділянці премолярів моделюють комбіновану конструкцію, яка складається з металевої основи чи пластмаси.

Зубний технік під час моделювання проміжної частини повинен особливу увагу звернути на форму жувальної поверхні. Неправильне моделювання може бути причиною втрати опорних зубів або їх антагоністів у разі функціонального перевантаження під час рухів нижньої щелепи. Горбки жувальних зубів повинні бути заокругленими, нерізко вираженими, не створювати блокувальних моментів підчас рухів нижньої щелепи.

Особливі вимоги існують до конструкції проміжної частини. Велике значення має її форма та відношення до прилеглих тканин протезного ложа — слизової оболонки коміркового відростка та коміркової частини.

У фронтальному та бічних відділах зубної дуги положення проміжної частини неоднакове. Якщо у фронтальному відділі вона повинна торкатися слизової оболонки без тиску на неї, для чого модель у цій проекції покривається ізоляційним лаком, то у бічному відділі між проміжною частиною протеза та слизовою оболонкою, що покриває беззубий комірковий відросток, повинен залишатися вільний простір, який не буде перешкоджати проходженню харчових компонентів (промивний простір).

У разі дотичної форми відсутність тиску на слизову оболонку перевіряють зондом, проводячи гострим кінцем між слизовою оболонкою та проміжною У литті зубопротезних деталей найважливішим є боротьба з усадкою металу. Цьому підпорядковані всі проміжні операції — зменшення усадки воскових композицій, створення, спеціальних компенсаційних формувальних мас, створення системи та визначення характеру ливників, методів плавки.

Лиття може проводитися як у спеціальних литтєвих апаратах, так і в апаратах, де поєднуються плавка та лиття металу. Залежно від характеру дії на метал розрізняють такі методи лиття: а) лиття під тиском; 6) відцентрове лиття; в) вакуумне лиття.

Після закінчення процесу лиття технік-ливарник вивільняє зуботехнічні
деталі з опоки. У разі лиття деталей з нержавіючої сталі доводиться деколи
спостерігати щільне спікання першого вогнетривкого шару з металом. У таких випадках очистку деталей проводять розчином кислоти або лугу, ультразвуком у спеціальній ванні або за допомогою піскоструменевого апарату.

Проміжну частину мостоподібного протеза можна спаяти з опорними коронками безпосередньо на моделі або без неї. У першому випадку припасовану проміжну частину скріплюють з короткими частинами липким воском та загіпсовують протез у вогнетривку суміш гіпсу з пемзою, піском тощо так, щоб жувальні поверхні коронок і литих зубів залишалися відкритими. Такий спосіб використовувався раніше у разі спайки золотих мостоподібних протезів.

Якщо мостоподібний протез має бути спаяний без моделі, тоді коронки
треба легко підігріти над полум'ям пальника, щоб звільнити їх від воску, яким вони були заповнені раніше. Коронки та модель очищають від залишків воску, поверхні, які будуть спаюватися, повинні бути чистими, без окалини, жирного нальоту. Коронки та литі зуби знову розташовують на моделі і скріплюють липким воском. Охолодивши модель, обережно знімають мостоподібний протез з моделі та гіпсують у вогнетривкій масі.

Існує відносно новий метод точкової електрозварки за допомогою спеціального апарату. Зачищені від окалини поверхні, які спаюють, стальних та хромо-кобальтових протезів розміщують на робочій моделі. До двох ділянок підводять електроди і вмикають струм на дуже короткий проміжок часу. На контактних поверхнях проходить точкове зварювання, яке дозволяє проводити у майбутньому спаювання деталей без гіпсування.

Спаювання деталей із сталі та золотих сплавів, як зазначалося раніше, ведеться по різному.

Процес спаювання - це з'єднання металевих частин під час нагрівання за
допомогою подібного сплаву з більш низькою температурою плавлення. Припій

повинен відповідати таким вимогам:

1) мати температуру плавлення нижчу, ніж в основних металів,
на 50-100 °С і вузький температурний інтервал плавлення;

2) добре флюсувати, тобто бути рідкотекучим;

3) добре дифундувати, проникати в товщу основних металів;

4) бути стійким до дії кислот та лугів;

5) бути подібним до основних металів за кольором;

6) володіти стійкістю проти корозії у ротовій порожнині;

7) за фізико-механічними властивостями наближатися до металів, які
спаюють;

8) не створювати раковин та бульбашок.

Процес спаювання проходить під час нагрівання відкритим полум'ям. На поверхні металів, які спаюють, може утворюватися плівка окислів, що перешкоджатиме дифундуванню припою. Тому в процесі спаювання необхідно не тільки розплавити припій, але й примусити його розлитися по поверхнях, які спаюються, і не допустити утворення окисної плівки. Це досягається застосуванням різних речовин для спаювання та флюсів. Найбільшого поширення набула бура. Під час нагрівання бура поглинає кисень, запобігаючи тим самим потраплянню його у метал та утворенню на поверхні останнього окислів. Застосування флюсів допомагає розчиняти окисну плівку, що у вигляді шлаку спливає на поверхню припою, який унаслідок цього отримує добрий контакт з поверхнею основного металу.

Флюси повинні мати такі властивості:

1) температуру плавлення нижчу, ніж температура плавлення припою;

2) легко розтікатися по металевій поверхні;

3) розпадатися та вивітрюватися за температури плавлення;

4) видаляти всі окисли, що утворюються на поверхні металу під час паяння;

5) легко видалятися з поверхні після закінчення процесу спаювання.

Після спаювання мостоподібний протез занурюють у воду, відбілюють, промивають у киплячій воді, знімають залишки припою і розпочинають шліфування та полірування.

Речовини, які служать для розчинення окалини, називаються відбілювачами. Відбілювачі підбирають з таким розрахунком, щоб вони добре розчиняли окалину і якомога менше діяли на метал. Нержавіюча сталь під час термічної обробки покривається товстим шаром окисної плівки, для зняття якої необхідно застосувати сильні хімічні засоби, що містять соляну та сірчану кислоти. Техніку рекомендується користуватися цими розчинами, знати режим відбілювання та дотримувати його.

Після відбілювання та обробки мостоподібного протеза його шліфують
різноманітними кругами, фільцями, жорсткими і м'якими щітками. Після того
полірують, використовуючи різні пасти залежно від матеріалу, з якого виготовлено мостоподібний протез. Звичайно проміжну частину мостоподібних протезів облицьовують акриловою пластмасою "Синма-М". Після заміни воску на пластмасу протез знову шліфують і полірують. Після полірування його промивають водою з милом, потім спиртом і відправляють у клініку для фіксації. На цьому закінчується останній лабораторний етап виготовлення паяного мостоподібного протеза.

Фіксація мостоподібного протеза на опорних зубах є дуже відповідальним моментом усього процесу лікування. Перед самою процедурою фіксації необхідно ще раз детально перевірити протез. Він повинен вільно накладатися на своє місце. Частини протеза, які контактують із тканинами протезного ложа, не повинні бути гострими, врізатися та надавлювати на м'які тканини або призводити до їх поранення. Проміжна частина залежно від того, яку ділянку зубного ряду відновлюють, повинна суворо відповідати прийнятим правилам. Жодна частина мостоподібного протеза не повинна створювати перешкоди для нормальних оклюзійних співвідношень.

Перед фіксацією мостоподібного протеза потрібно висушити металеві
коронки й опорні зуби спиртом, ефіром або теплим повітрям, попередньо обклавши опорні зуби ватними валиками. Вісфат-цемент для фіксації мостоподібних протезів замішують до сметаноподібної консистенції і заповнюють ним опорні коронки. Протез фіксують на опорні зуби під постійним контролем лікаря, основна вимога — запобігти потраплянню на них вологи. Після затвердіння цементу його надлишки обережно знімають і змазують краї коронок та ясенний край вазеліном або спеціальним лаком для ізоляції їх від слини.

Хворому рекомендують не вживати їжі та не пити протягом 2 год.

 

ПРОТЕЗУВАННЯ ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ СУЦІЛЬНОЛИТИМИ МОСТОПОДІБНИМИ ПРОТЕЗАМИ

Суцільнолиті мостоподібні протези у клініці ортопедичної стоматології набувають усе більшого поширення через свої незаперечні переваги над… До недоліків штамповано-паяних мостоподібних протезів відносять потемніння… Усунення припою має важливе значення для профілактики виникнення станів неснприйняття різнополюсних металів у ротовій…

ПРОТЕЗУВАННЯ ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ МЕТАЛОКЕРАМІЧНИМИ МОСТОПОДІБНИМИ ПРОТЕЗАМИ

Використання у клініці ортопедичної стоматології металокерамічних мостоподібних протезів має низку переваг, серед яких необхідно відзначити високу… Основним показником до застосування металокерамічних мостоподібних протезів є… Мостоподібні протези зі включенням у їх склад стандартних фарфорових зубів були відомі давно. Але їх широкому…

АДГЕЗИВНІ МОСТОПОДІБНІ ПРОТЕЗИ

Поява на стоматологічному ринку композитних матеріалів призвела до розробки та впровадження нового виду незнімних протезів для заміщення не­великих… Загальними показаннями до використання адтезивних мосто подібних про­тезів… 1) молодий вік — особи до 25 років, яким виготовлення традиційних мос- топодібних протезів з тих чи інших причин…

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

I.Які переваги суцільнолитих мостоподібних протезів над штамповано-паяними? 2.Назвіть клінічні етапи виготовлення суцільнолитих мостоподібних протезів.

КЛІНІЧНА ОЦІНКА МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ

Необхідно також зазначити, що мостоподібні протези мають хороші функ­ціональні властивості. Використання сучасних матеріалів та технологій дозво­ляє… Однак захоплення лікарів-ортопедів лікуванням часткової втрати зубів… До побічної негативної дії мостоподібних протезів належить функціональ­не перевантаження опорних зубів, яке можна…

ПОМИЛКИ ТА УСКЛАДНЕННЯ, ЩО МОЖУТЬ ВИНИКАТИ У РАЗІ ЗАСТОСУВАННЯ МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ

1) завжди результатом поверхового обстеження хворого є неправильна оцінка клінічного стану опорних зубів; 2) розширення показань до використання мостоподібних протезів має місце тоді,… 3) перевантаження опорних зубів та їх передчасне видалення — в резуль­таті неправильного вибору кількості зубів,…

ТЕХНІКА РОЗРІЗАННЯ І ЗНЯТТЯ МЕТАЛЕВИХ КОРОНОК

Коронку, яку треба зняти, звичайно розрізають із присінкового боку, після чого краї коронки відвертають шпателем і знімають її за допомогою шпателя… Методика розрізання коронки спеціальними щипцями з ножем викорис­товувалася… Найчастіше нині для розрізання коронок застосовують колесоподібні бори. Ними розрізають штамповані металеві коронки. У…

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. За якими критеріями проводять клінічну оцінку мостоподібних протезів?

2. Яка побічна дія мостоподібних протезів на опорні зуби? З.Яка дія пластмасового облицювання на слизову оболонку

ротової порожнини?

4. Що таке процес "амальгування" золота?

5. Які є інструменти для розрізання золотих та металевих коронок?

6. Які є інструменти для збивання коронок?

7. Які помилки допускають під час розрізання та збивання коронок?

 

Відновлення цілісності зубних рядів знімними

Конструкціями зубних

Протезів у разі часткових дефектів.

У разі часткової втрати зубів, коли неможливо провести відновлення цілісності зубних рядів незнімними конструкціями, застосовують знімні зубні… Лікування хворих з частковою відсутністю зубів за допомогою незнімних зубних… Часткові пластинкові протези відновлюють тільки невелику частку втраченої

КОНСТРУКЦІЯ СУЧАСНОГО ЗНІМНОГО ПРОТЕЗА

Кожний знімний протез має свої конструктивні особливості, які визна­чаються положенням і величиною дефекту, кількістю зубів, що залишилися, станом слизової оболонки, яка вистеляє протезне ложе, збереженням комір­кових відростків та частин, вираженістю твердого піднебіння та іншими ана­томічними особливостями. Незважаючи на різноманіття наявних конструкцій, у них можна знайти деталі, які повторюються в усіх видах знімних протезів. До них належать: базис, утримувальні елементи (кламери), штучні зуби. У дуговому протезі крім базису та утримувальних елементів є дуга з відгалу­женнями (мал. 82).

 

БАЗИС ПРОТЕЗА

До загальномедичних протипоказань до застосування пластмасових належить алергія на пластмасу, епілепсія, бруксизм, особливості професії. Головним недоліком є неодноразові поломки пластмасових базисів. Доцільно… З базисом протеза пов'язана низка негативних явищ. Покриваючи тверде піднебіння, він спричиняє порушення тактильної,…

ШТУЧНІ ЗУБИ

Фарфорові зуби виготовляють фабричним шляхом. Вони можуть бути крам­понні і діаторичні; надходять до стоматологічного кабінету гарнітурами, які… Жувальні зуби мають діаторичні отвори, в які заходить пластмаса. Таким чином… Дирчасті зуби мають наскрізні отвори для штифтів. Останні на жувальній поверхні розклепують спеціальними щипцями, що…

ФІКСАЦІЯ ЧАСТКОВИХ ЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ

У плані ортопедичного лікування важливе місце посідає питання щодо способу фіксації будь-якого, в тому числі і часткового, знімного протеза. Раці­ональний спосіб фіксації є однією з умов, які забезпечують достатні функціо­нальні якості протеза, швидке пристосування до нього хворого, збереженість опорних зубів.

Для фіксації часткових знімних протезів використовують таке явище, як прилипання, що виникає на межі двох середовищ, анатомічну ретенцію і, на­решті, штучні механічні пристосування — кламери, пелоти, відростки протеза

тощо.

 

АНАТОМІЧНА РЕТЕНЦІЯ

Анатомічна ретенція створюється природними морфологічними утворен­нями на верхній і нижній щелепах, які завдяки своїй формі можуть обмежува­ти свободу рухів протеза під час розмови, жування або сміху. Так, добре збере­жені коміркові відростки верхньої щелепи, природні зуби і виражене склепін­ня твердого піднебіння протидіють горизонтальному зміщенню протеза. Гор­би верхньої щелепи перешкоджають ковзанню протеза вперед, діючи у співдружності з переднім відділом піднебінного склепіння.

Використання фізичних властивостей матеріалів та анатомічної ретенції не вирішує повністю завдань фіксації часткового знімного протеза. Умови ана­томічної ретенції у разі значної атрофії коміркового відростка та частини мо­жуть бути відсутні. Але наявність анатомічної ретенції значно допомогає під час фіксації протеза, і це слід завжди враховувати у разі вибору його конст­рукції і визначення меж.

 

МЕХАНІЧНІ ЗАСОБИ ФІКСАЦІЇ ПРОТЕЗІВ

Усі наявні різновиди кламерів мають як позитивні якості, так і негативні. Щоб знати, де і як використовувати той чи інший кламер, необхідно вивчити… Розглядаючи різні види кламерів, можна помітити в них спільні деталі: плече,… Плечем кламера називається пружна частина, що охоплює коронку зуба. Його положення визначається анатомічною формою…

ЗАМКОВІ І СУГЛОБОВІ КРІПЛЕННЯ

  Вона нерухома і називається матрицею. Друга частина замкового кріплення… (мал. 26, див. кольорову вклейку).

З'ЄДНАННЯ КЛАМЕРА З ПРОТЕЗОМ

Існує жорстке (стабільне), пружинисте і суглобове з'єднання кламера з ба­зисом протеза. У разі першого кламер з'єднаний з протезом нерухомо і… У разі третього способу (суглобове з'єднання) передбачено шарнірний пристрій.…  

ВИБІР ОПОРНИХ ЗУБІВ ДЛЯ КЛАМЕРНОЇ ФІКСАЦІЇ

По-перше, вони повинні бути стійкими. За наявності патологічної рухо­мості зубів їх слід об'єднувати у блок з поряд розміщеними для утворення… По-друге, коронки зубів повинні мати виражену анатомічну форму. Для кламерної… По-третє, потрібно враховувати взаємовідношення опорного зуба з анта­гоністом. Ці взаємовідношення можуть бути…

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І.Які конструктивні особливості часткових знімних протезів?

2.Який т механізм передачі жувального тиску у разі використання

часткових знімних протезів?

З.Які конструкції сучасних часткових знімних протезів ви знаєте?

4.Які штучні зуби використовують у разі виготовлення часткових знімних

протезів?

5.Назвіть способи фіксації часткових знімних протезів.

6.Розкажіть про суть та значення анатомічної ретенції для фіксації

часткових знімних протезів.

7.Які механічні засоби фіксації знімних протезів?

 

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ЕТАПИ ВИГОТОВЛЕННЯ

 

ЧАСТКОВИХ ЗНІМНИХ ПЛАСТИНКОВИХ ПРОТЕЗІВ

Зняття відбитків у разі виготовлення знімних зубних протезів відбуваєть­ся за загальновідомою методикою. Необхідно ретельно підібрати відбитковий… Використання густої відбиткової маси спричиняє надмірну компресію сли­зової… Перший клінічний етап закінчується отриманням відбитків. Під час пер­шого лабораторного етапу отримують гіпсові моделі…

ТЕХНІКА ПОСТАНОВКИ ШТУЧНИХ ЗУБІВ

У разі значної атрофії коміркового відростка постановку штучних зубів у фронтальному відділі проводять на штучні ясна, які у вигляді сідла… Постановку штучних зубів у бічному відділі у всіх випадках проводять на… Припасовувати фарфорові зуби потрібно дуже обережно, щоб не ослабити кріплення крампонів. Крім того, щоб запобігти…

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І.Які є клініко-лабораторні етапи виготовлення часткових знімних

пластинкових протезів?

2.Назвіть методи визначення та фіксації центрального співвідношення

щелеп.

3. Розкажіть про конструювання штучних зубних рядів.

4.Які існують методи гіпсування моделей у стоматологічні кювети ?

5.У чому різниця компресійного та ливарного пресування пластмас?

6.Які є стадії дозрівання пластмасового тіста?

7.Розкажіть про режими полімеризації, їх вплив на фізико-механічні властивості акрилових пластмас.

8.Які бувають помилки під час проведення режимів полімеризації, їх наслідки?

9.Які методи обробки, шліфування та полірування знімних протезів?

 

 

ЧАСТКОВІ ЗНІМНІ ПЛАСТИНКОВІ ПРОТЕЗИ З МЕТАЛЕВИМ БАЗИСОМ

  За літературними даними, вперше металевий базис був виготовлений із сплаву… Часткові знімні пластинкові протези з металевими базисами використову­ються у клініці ортопедичної стоматології у разі…

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І.Які показання та протипоказання до застосування часткових знімних

протезів з металевим базисом?

2.Які клініко-лабораторні етапи виготовлення часткових знімних

протезів з металевим базисом?

З.Які методики виготовлення литих базисів?

4.Які переваги литих базисів над акриловими?

5.Яка перспектива використання часткових знімних протезів з литими

базисами?

 

ВІДНОВЛЕННЯ ЗУБНИХ РЯДІВ БЮГЕЛЬНИМИ ПРОТЕЗАМИ У РАЗІ ЇХ ДЕФЕКТІВ

Необхідно зазначити, що серед усіх конструкцій знімних протезів бюгельні посідають особливе місце через характер передачі жувального тиску,… Основними елементами бюгельного (дугового) протеза є: дуга, опорні… Металеві елементи дугового протеза складають його каркас. Дуга (бюгель) знімного протеза є головним елементом і…

ПОКАЗАННЯ ТА ПРОТИПОКАЗАННЯ

ДО ВИКОРИСТАННЯ БЮГЕЛЬНИХ ПРОТЕЗІВ

Важливим клінічним завданням для лікаря стоматолога-ортопеда є визначення показань та протипоказань до використання бюгельних протезів. Бюгельні… Необхідно зазначити, що топографія дефекту не відіграє основної ролі. Ве­лике…

БАЛКОВА СИСТЕМА ФІКСАЦІЇ БЮГЕЛЬНОГО ПРОТЕЗА

Балкова система фіксації використо­вується у разі протезування включених де-фектів зубних рядів. її суть полягає в наступ­ному: на опорні зуби… Названа конструкція складається із опорної незнімної частини у вигляді коронок… Таку конструкцію краще виготовляти су-цільнолитою з кобальто-хромового сплаву. Штанга повинна мати висоту не меншу ніж…

КЛАМЕРНА СИСТЕМА ФІКСАЦІЇ БЮГЕЛЬНОГО ПРОТЕЗА

Опорно-утримувальні кламери, що застосовують для виготовлення бюгель­них протезів, повинні відповідати таким вимогам:   1) забезпечувати фіксацію та стабілізацію бюгельного протеза в ротовій порожнині;

Кламер першого типу (Аккера).

Даний кламер використовується у разі типового розміщення межової лінії, коли вона проходить по щічній або язи-ковш поверхні зуба приблизно посере­дині коронки, в зоні, яка прилягає до де­фекту, та дещо наближаючись до ясен у пришийковій ділянці зуба.

Конструктивними особливостями його є те, що він складається із двох пле-чей з оклюзійною накладкою, що

з'єднані між собою монолітно, а також тіла, розташованого з боку дефекту зуб­ного ряду та відростка (мал. 109).

Плечі кламера охоплюють 3/4 поверхні зуба, виконують опорну, стабілі-зувальну та фіксувальну функції. Оклюзійна накладка міститься у фісурі і ви­конує опорну функцію.

Кламер Аккера застосовують у разі середнього розташування межової лінії. За такої умови опорні елементи кламера не заважатимуть оклюзійним співвідношенням, а утримувальні зони опорних зубів досить добре виражені з присінкової та ротової поверхні. Це можливо за відсутності чи мінімального нахилу опорних зубів.

За наявності дефектів зубного ряду наявність жорсткого з'єднання кламе­ра з базисом протеза сприяє передачі тиску під час жування переважно на опор­ний зуб, що наближує його до незнімних консольних протезів; це є причиною функціонального перевантаження тканин пародонта опорних зубів. У зв'язку з цим кламер Аккера найчастіше застосовують тоді, коли необхідно відновити обмежені дефекти зубного ряду та ненахилені чи з мінімальним нахилом (до 0,5 мм) моляри і премоляри з добре вираженим поясом.

Жорстка частина кламера становить 2/3, а еластична — 1/3 довжини плеча.

Опорні зуби, розміщені дистально, можна покривати штучними коронка­ми без небезпеки порушити зовнішній вигляд, а опорні зуби, які видно під час усмішки та розмови, за несприятливих умов для фіксації кламера першого типу не слід покривати коронками, а потрібно використовувати інші види кламерів. Для визначення ретенційної частини на опорному зубі використовують каліб­ри 1 та 2.

Кламер другого типу (Роуча) складається із оклюзійної накладки, яка з'єднана з тілом, та двох Т-подібних плечей, які прикріплені до сідла з боку язикової або піднебінної дуг. Цей кламер називають ще роздвоєним, або роз­щепленим (мал. ПО).

Відомо багато різних варіантів цього кламера.

 

Місце закінчення плеча утриму-вальної частини визначають за допо­могою калібру № 1.

Кламер четвертого типу одно-плечий, зворотної дії, з однією оклю-зійною накладкою (мал. 112).

Застосовують його на зубах з ати­повим розміщенням межової лінії, що спостерігається за наявності щічного або язикового нахилу премолярів, ікол, також у разі їх конічної форми або низьких

 

клінічних коронок.

У разі нахилу зуба межова лінія високо піднімається на боці нахилу (язи­ковому), одночасно опускаючись на протилежному (присінковому). У разі при-сінкового нахилу, навпаки, межова лінія високо піднімається на щічній поверхні й низько опускається на язиковій. Таким чином, на одному боці зуба створю­ються умови для розміщення жорсткої частини кламера і немає можливості и для розміщення ретенційної частини плеча.

У разі розміщення кламера на подібних зубах роблять так. Жорстку части­ну кламера розміщують вище межової лінії, наприклад, на щічній поверхні, де є більша опорна площина, яка дозволяє розміщувати цю частину без порушен­ня оклюзії. Потім кламер охоплює дистальну контактну поверхню зуба, його оклюзійна ланка розташовується у фісурі та переходить на язикову поверхню. Тут він пересікає межову лінію і його кінець, що прилягає, розміщується у при-шийковій частині, яка забезпечує фіксацію протеза.

Кламер четвертого типу з'єднаний з каркасом протеза підпоркою, яка за­лежно від нахилу зуба може розміщуватися з боку язикової (піднебінної) або присінкової поверхні. Коли підпорка кламера розміщується з боку язикової або піднебінної поверхні, його називають кламером зворотної дії, якщо з присінко­вої поверхні — говорять про зворотний кламер.

Оберненозворотні кламери з успіхом застосовуються у разі кінцевих де­фектів без дистальної опори. їхні оклюзійні накладки створюють добру опору, а плече фіксує протез.

Оскільки такий кламер забезпечує однобічну ретенцію, для посилення фіксувальної дії кламерної системи показано застосування ще одного подібно­го або іншого кламера, але з протилежного боку. Місце закінчення плеча утри-мувальної частини визначають за допомогою калібру 2.

Кламер п'ятого типу — кільцевий, одноплечий, складається з довгого пле­ча, яке охоплює майже всю поверхню зуба, та двох оклюзійних накладок у мар­гінальній і дистальній фісурах (мал. 113).

Від медіальної оклюзійної накладки опорна частина плеча іде по поверхні зуба, протилежній нахилу, на рівні межової лінії і, охоплюючи дистальну по­верхню, віддає на жувальну поверхню зуба ще одну оклюзійну накладку. Спускаючись з боку нахилу зуба під межовою лінією, плече закінчується в утриму-вальній зоні і створює пункт ретенції, але досить слабкий.

Кламер забезпечує добру опору, але його здатність до фіксування виражена слабко. Тому передбачається посилення фіксування кламером з другого боку. Для збільшення жорсткості кільцевого кламера створюють друге плече, яке йде від дуги чи сідла і відходить від ясенно­го краю на 1,5-2 мм.

Кільцевий кламер застосовують на окремих молярах, які обмежують де­фект зубного ряду, і на верхній щелепі нахилені у бік щік, а на нижній — язика.

Оклюзійні накладки забезпечують рівномірне передавання тиску, що ви­никає під час жування, по осі зуба навіть тоді, коли зуб нахилений у бік дефек­ту. Для визначення місця утримувальної частини плеча кільцевого кламера ви­користовують калібр 2-у разі включених дефектів зубного ряду та калібр

№ З у разі комбінованих.

Крім описаних типів кламерів системи Нея для конструювання бюгель-них протезів застосовують інші види литих кламерів.

Кламер Джексона — перекидний опорно-утримувальний кламер з под­воєним плечем (мал. 114).

Подвоєне плече може виконувати стабілізаційну й ретенційну функцію. Кламер застосовують на бічних зубах і передусім — на ділянках суміжних. З боку щоки утворюють кільце, яке охоплює присінкову поверхню опорного зуба. Застосовують у разі безперервного зубного ряду і за наявності місця для розта­шування перекидної частини кламера без підвищення висоти прикусу. Для ви­значення ретенції користуються калібром № 1.

Кламер Бонвіля — подвійний, двоплечий з оклюзійними накладками у фісурах суміжних зубів (мал. 115).

Застосовують для протезування у разі однобічних кінцевих дефектів зуб-

 

ного ряду, поміщають у неперервному зубному ряді, між молярами. Для виз­начення ретенції використовують калібр № 1.

Кламер Райхельмана — попереч­ний кламер з оклюзійною накладкою у вигляді поперечної перегородки, яка проходить через жувальну поверхню у присінково-ротовому напрямку і з'єднує два плеча — присінкове і рото­ве (мал. 116).

Показанням до його застосуван­ня є однобічні кінцеві дефекти. Пока­зання звужуються через необхідність у спеціальній підготовці зуба: на жу­вальній поверхні треба створити місце для поперечної накладки. Для визначення ретенції використовують калібр № 1.

Кламер системи Роуча має ви­гляд пружинистих Т-подібних відростків, які відходять від каркаса протеза і розташовуються у заглиби­нах (мал. 117).

Оригінальність їх конструкції по­лягає у тому, що для фіксації бюгель-них протезів потрібні мінімальні ре-тенційні зони на опорних зубах. Кла-мери мають розгалужену форму і ви­пинаються з бюгельного каркаса у ви­гляді шипів та лапок. Оскільки вони дотикаються до поверхні зуба мінімальною площею, то меншою мірою спричиняють розвиток карієсу. Добре фіксують протези, відповідають естетичним вимогам. Але через те що їх важко розмістити, використовують­ся вони рідко, зате знайшли широке за­стосування як окремі деталі кламерів.

. Кламери системи Балтерса. Балтерс запропонував ажурні кламери, які дозволяють використовувати найменші анатомічні ретенційні пункти зуба для здійснення функцій опори й утримування (мал. 118).

Кламер Боніхарта складається із Т-подібного плеча з подовженим тілом

 

у вигляді пружини, яка приєднується до бюгеля і розташовується з при-сінкового боку в ділянці шийки зуба (мал. 119).

Плече є частиною кламера, що розміщується на горбках передніх зубів. Для визначення ретенції корис­туються калібром № 2.

Неперервний (багатоланковий) кламер має вигляд з'єднаних між со­бою плечей кількох кламерів (мал. 120). Розташовують його з боку при-сінка чи рота, він прилягає до кожно­го природного зуба в ділянці горбка чи пояса. Неперервні кламери мають ши­рину майже 3 мм, товщину 1 мм. Фор­ма їх напівовальна. За ступенем охоп­лення зубів багатоланкові кламери мо­жуть мати вигляд вузької (багатолан­ковий кламер Кеннеді) чи широкої смужки (шинувальна смужка) або з амбразурними кігтиками (кламер Кросе-Кредера). Можуть служити для зв'язку між складовими частинами протеза і стабілізації, а також викону­вати обидві функції.

Неперервні кламери охоплюють від 2 до 8 зубів чи половину зубного ряду з метою стабілізації протеза у разі потреби відновити бічні й кінцеві де­фекти зубного ряду і для іммобілізації зубів за наявності захворювань тканин пародонта.

Кламер С.С. Березовського за­безпечує передачу навантаження на 2-3 зуби, що обмежують дефект зуб­ного ряду. Опорні плечі кламера охоплюють зуб з ротового боку. Оклюзійні накладки поміщають у міжзубних про­міжках медіально від дефекту. Плече кламера охоплює контактну поверхнюю зуба й переходить на присінкову, закінчуючись нижче від межової лінії

у ретенційній зоні. Відросток кламера приєднується до дуги — на нижній щелепі чи до каркаса — на верхній (мал. 121).

Завдяки опорам, що розташовані медіально від дефекту, цей кламер під

час жування розподіляє тиск на кілька зубів, а також запобігає виви­ху зуба, який обмежує дефект.

Телескопічний кламер скла­дається з телескопічних коронок — внутрішньої і зовнішньої (мал. 122).

Перша покриває опорний зуб і має вигляд металевого ковпачка ци-лшдричноі форми, друга — вираже­ну анатомічну форму і нормальні ок-люзійні співвідношення з антагоні­стами. Зовнішні коронки спаюють з каркасом протеза, таким чином забез-печуючи стабільне з'єднання. За принципом передавання під час жу­вання тиску на опорні зуби теле­скопічні коронки слід зарахувати до опорно-утримувальних. Телескопічні коронки застосовують у разі низьких клінічних коронок, коли звичайні опорно-утримувальні кламери не за­безпечують задовільної фіксації про­теза, а також тоді, коли немає можли­вості виготовити суцільнолиті карка­си бюгельних протезів.

 

 

ПЛАНУВАННЯ КОНСТРУКЦІЇ БЮГЕЛЬНИХ ПРОТЕЗІВ

Шляхом уведення протеза називається той, який відповідає рухові протеза від початкового контакту його кламерних елементів з опорними зубами до… Шляхом виведення протеза називається той, по якому він рухається у зво-ротному… Найкращим шляхом уведення і виведення протеза слід вважати такий, коли протез легко, з мінімальними перешкодами…