Планування конструкції бюгельних протезів грунтується на вивченні, об'єднанні та аналізі клінічних даних і клініко-лабораторних можливостей його виготовлення. Зокрема, етап планування передбачає: визначення межової лінії для усіх опорних зубів за допомогою паралелометрії, виявлення на кожному опорному зубі величини ретенційної зони та вибір кламерів; визначення місця розташування дуги бюгельного протеза на верхній і нижній щелепах; визначення розмірів, форми базиса і найголовніше — визначення шляхів уведення та виведення бюгельних протезів.
Шляхом уведення протеза називається той, який відповідає рухові протеза від початкового контакту його кламерних елементів з опорними зубами до кінцевого розташування на тканинах протезного ложа. Коли обрано правильний шлях, то оклюзійні накладки розташовуються у своїх ложах, а базис — точно на поверхні протезного ложа.
Шляхом виведення протеза називається той, по якому він рухається у зво-ротному напрямку, тобто від моменту відривання базису від слизової оболонки протезного ложа до повної втрати контакту утримувальних елементів з опор-ними зубами.
Найкращим шляхом уведення і виведення протеза слід вважати такий, коли протез легко, з мінімальними перешкодами накладається та знімається з опорних зубів. Відомі такі шляхи уведення бюгельного протеза:
1) вертикальний, у разі якого повинна бути добра ретенція, оскільки протез може зміщуватися під час розмикання зубів;
2) вертикальний правий (зміщується праворуч від справжнього
вертикаль ного);
3) вертикальний лівий;
4) вертикальний задній;
5) вертикальний передній.
Слід ураховувати стан тканин та органів ротової порожнини, з якими протез контактує і взаємодіє.
Під час вибору опорних зубів для кламерної фіксації під бюгельні протези мають значення форма і розмір коронки зуба, його положення у зубному ряді, характер нахилу, стійкість:
1. Опорні зуби повинні бути високими та стійкими.
2. Опорні зуби повинні мати добре виражені анатомічну форму, пояс та природні фісури.
3. На верхівках коренів зубів, вибраних під опори, не повинно бути хронічних запальних процесів.
4. Опорні зуби повинні мати певне співвідношення з зубами-антагоністами. Дно ротової порожнини повинно бути глибоким, піднебіння високим, з
добре розвинутими горбами на верхній щелепі.
Під час вибору опорних зубів слід дотримуватися правила: якнайменше ушкоджувати тканини здорових зубів, розміщувати кламери таким чином, щоб не розхитувати опорні зуби, опорно-утримувальні кламери конструювати з розподільниками навантаження або розподіляти його на більшу кількість опорних зубів.
Під час огляду коміркових відростків і частин визначають їх форму, ступінь атрофії, наявність кісткових виступів. Найсприятливішими для протезування є добре виражені, заокруглені відростки і частини, укриті здоровою податливою слизовою оболонкою. У разі добре збереженого коміркового відростка чи частини бічні зміщення нейтралізуються їх нахилом. У разі атрофії коміркових відростків чи частин, коли сідло розташоване на плоскій основі, збільшується амплітуда зміщення вбік, сідло через кламер негативно діє на опорний зуб. Крім того, бічні рухи сідла під час жування несприятливо діють на комірковий відросток, прискорюючи атрофію його бічних поверхонь. Для вибору типу бюгельного протеза Кеннеді запропонував класифікацію дефектів зубного ряду та конструкції бюгельних протезів (мал. 123).
До першого класу Кеннеді відносить двобічні кінцеві дефекти. Він пропонує конструкцію протеза з лабільним з'єднанням базису протеза з опорними зубами. Кламери або замкові фіксатори фіксуються у протезі за допомогою
шарніру.
Другий клас включає однобічні кінцеві дефекти зубного ряду. За такої топографії дефектів Кеннеді рекомендує жорстку фіксацію протезів з боку, де зберігається дистальна опора, та лабільну — з боку кінцевого дефекту.
Третій клас за Кеннеді — це включені дефекти зубного ряду в бічних відділах. Такі дефекти є показаннями для застосування знімного мостоподіб-ного протеза на опорно-утримувальних кламерах.
Четвертий клас за Кеннеді — це відсутність зубів фронтальної ділянки. Залежно від клінічної картини можна запропонувати незнімні мостоподібні
протези або знімні мостоподібні протези з опорними та опорно-утримувальни-ми кламерами.
Для розуміння принципів конструювання часткові дефекти зубних рядів у бічних відділах доцільно ділити на дві великі групи, бюгельні протези для яких істотно відрізняються як за конструкцією, так і за характером дії на опорні зуби та слизову оболонку протезного ложа.
До першої групи належать дефекти, обмежені зубами з двох боків (третій клас за Кеннеді) — медіально й дистально. За наявності такого виду дефектів доцільно виготовляти бюгельний протез із двобічною опорою на збережені зуби. У такому разі тиск під час жувальних рухів передається на щелепу способом, близьким до фізіологічного, тобто через періодонт опорних зубів, а кламерна система фіксації забезпечує найбільшу стійкість протеза і найкращі умови для функціонування як протеза, так і збережених природних зубів
(мал. 124).
Другу групу складають дефекти, обмежені лише медіально (мал. 125).
Складні завдання лікар стоматолог-ортопед змушений вирішувати у разі
конструювання бюгельних протезів, які заміщають кінцеві дефекти, адже необхідно раціонально розподілити навантаження між опорними зубами та слизовою оболонкою коміркових відростка і частини. Втрата молярів та премо-лярів призводить до ускладнення клінічної картини, через втрату природних жувальних центрів процес розчавлювання їжі переноситься на фронтальні зуби.
Під час вибору конструкції у такому разі слід ураховувати стан зубів та коміркових відростка і частини. Навантаження під час жувальних рухів може розподілятися між двома опорними зубами, кількома чи всіма зубами, що збереглися, добре вираженими комірковими відростком і частиною та горбами, високим склепінням твердого піднебіння, високими клінічними коронками. У такому разі для фіксації бюгельних протезів достатньо застосувати опорно-утримувальні кламери.
У разі втрати других премолярів довжину кінцевого сідла бюгельного протеза збільшують і, відповідно, зростає небезпека його відвисання на
верхній щелепі, особливо в задніх відділах, під дією маси бюгельного протеза. Для запобігання відвисанню протеза в його конструкцію необхідно ввести неперервний кламер, який надає протезу стійкості під час його зміщення вбік.
У разі вираженої атрофії коміркової частини нижньої щелепи та кінцевих дефектів раціональною конструкцією кламера на премоляри є однопле-чий кламер задньої дії, який охоплює зуб з ротової, дистальної та присінкової поверхонь.
Подовжене плече кламера і вертикальний стержень зменшують навантаження та послаблюють горизонтальний тиск на опорні зуби. У разі розміщення оклюзійних накладок на медіально-жувальній поверхні зуба дія перевер-тальної сили зменшується і вона спрямовується у бік природних зубів, а не в напрямку кінцевого базису.
Якщо ікла є опорними у разі кінцевих дефектів, розташування накладки з дистального боку посилює дію перевертального моменту на зуб. Тут доцільно поєднати неперервний кламер з кламером 3 або 4. Усі зуби протистоятимуть силам тиску, що утворюється під час жування.
Неперервні кламери, уведені в конструкцію протеза, відіграють різну роль на верхній і нижніх щелепах.
На нижній щелепі неперервний кламер є опорою для зубів, посилюючи їхній опір тиску антагоністів у передньозадньому напрямку, а на верхній щелепі крім шинування зубів він запобігає відвисанню протеза й робить його стійкішим під час зміщення вбік.
У разі розширення кінцевих дефектів унаслідок втрати молярів протезування на верхній щелепі бюгельним протезом можливе лише за сприятливих умов, а саме: за наявності високих клінічних коронок премолярів та ікол, виражених коміркового відростків та горбів, а також високого піднебінного склепіння.
Уведення неперервного кламера в конструкцію протеза обов'язкове. У разі кінцевих дефектів, коли опорними є ікла, в конструкцію протеза потрібно додати допоміжні розвантажувальні пристрої і такі, що запобігають перевертанню (пальцеподібні відростки, подовжені й неперервні кламери).
Якщо немає ікол, протезування стає неможливим через небезпеку перевантаження зубів, а базис бюгельного протеза нагадує пластинковий. Відтак бюгельний протез втрачає свої переваги перед пластинковим.
Клініка однобічних кінцевих дефектів (другий клас за Кеннеді) не так чітко виражена, як двобічних.
Функція жування у разі втрати жувальних зубів з одного боку порушується незначно, бо компенсується за рахунок навантаження зубів зі здорового боку. Дистальне розташування дефекту мало позначається і на загальному вигляді. Вади стають помітними лише після видалення першого премоляра. Таким чином, якщо мати на увазі лише порушення функції жування, мови й естетичних норм, то в разі однобічних кінцевих дефектів, які з'явилися унаслідок втрати всіх молярів, показань до протезування наче й не виникає.
Однак слід ураховувати, що коли втрачені, наприклад, нижні моляри, через вертикальне переміщення.
8.Матеріали для самопідготовки студентів:
а) по темі, що викладена в лекції.
Література: Фліс П.С. Ортодонтія. — Київ-Вінниця: Нова книга, 2007.Власенко А.З., Стрелковський К.М. Технологія виготовлення зубних протезів з використанням керамічних і композитних матеріалів. — К.: Здоров’я, 2005.Удовицька О.В. Дитяча стоматологія. — К.: Здоров’я, 2000.Стрелковський К.М., Філіпчик Й.С., Варава Г.М. Ортодонтія і технологія виготовлення ортопедичних конструкцій для дітей. — К.: Здоров’я, 1997.Стрелковський К.М., Варава Г.М. Техніка виготовлення щелепно-лицьових протезів. — К.: Вища школа, 1992.Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. — К.: Книга плюс, 2001
б) по темі наступної лекції
Література: Фліс П.С. Ортодонтія. — Київ-Вінниця: Нова книга, 2007.Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. — К.: Книга плюс, 2001.Мастеров Ю.І., Скрипнікова Т.П., Семенець В.Г. Захворювання зубів і порожнини рота. — Полтава, 2002.Перелік основних питань:
1. Огляд брекет-систем, різновиди, характеристика. 2.Догляд за порожниною рота та незнімними ортодонтичними апаратами під час лікування. 3.Роль гігієніста зубного.