Важливим етапом у виготовленні мостоподібних протезів є вибір опорних зубів. Як показали клінічні спостереження віддалених результатів протезування мостоподібними протезами, однією з найпоширеніших помилок є неправильна оцінка та вибір опор. Це призводить до їх функціонального перевантаження І зрештою до видалення. Зробити правильний вибір опорних зубів для мостоподібних протезів можна тільки за допомогою детального клінічного та параклінічного обстеження хворих. Про стан тканин пародонта можна судити за стійкістю, рухомістю зубів, співвідношеннями клінічної коронки та кореня, наявністю пломб і кольору зубів. Важливе значення мають результати вивчення прикусу оклюзійних співвідношень у ділянці дефекту зубного ряду.
Для оцінки стану тканин пародонта необхідно використовувати рентгенологічне дослідження. Рентгенологічному дослідженню обов'язково підлягають зуби, що раніше були покриті коронками і використовувалися як опори мостоподібних протезів, які мають обширні пломби та змінені в кольорі, зуби з патологічною стертістю та ті, що з різних причин змінили своє положення у зубній дузі.
Дуже важливим критерієм для оцінки оклюзійних співвідношень є
вивчення діагностичних моделей. Досконало знаючи вимоги до опорних зубів, можна правильно зробити їх вибір. Ідеальні умови звичайно спостерігаються дуже рідко, коли зуби знаходяться у правильних оклюзійних співвідношеннях, з високими інтактними коронками та здоровим пародонтом.
Хворих зі включеними дефектами зубних рядів, яким необхідно проводити ортопедичне лікування за допомогою мостоподібних протезів, поділяють на дві групи. Першу групу складають хворі зі сприятливими клінічними умовами, а до другої входять особи, опорні зуби яких лікували з приводу каріозної хвороби, пульпітів, хронічних приверхівкових періодонтитів.
Після проведеного лікування зубів з приводу карієсу їх можна використовувати як опори для мостоподібних протезів. Зуби з хронічними верхівковими вогнищами можуть бути опорами для протеза за умови успішного терапевтичного лікування. Зуби фронтальної групи з норицями, кистами, кістогранульомами можуть бути використані як опора тільки після пломбування каналів та резекції верхівок коренів. Але використання таких зубів завжди несе з собою небезпеку загострення запальних процесів.
Вибір кількості опорних зубів — дуже відповідальний і важливий етан, який необхідно вирішувати лікарям стоматологам-ортопедам. Досвід свідчить, що пережовування їжі відбувається за допомогою 2-3 жувальних зубів верхньої та нижньої шелеп з відповідного боку. За даними Д.П. Конюшко, витривалість пародонта жувальних зубів перевищує необхідну для пережовування їжі.
Грунтуючись на вищесказаному, можна зробити висновок, що мостоподібні протези найкраще фіксувати на зубах у межах груп, які виконують одну функцію: премоляр — моляр, ікло праве — ікло ліве. Виняток складають випадки фіксації мостоподібного протеза на іклах та жувальних зубах. Можливість використання з цією метою ікол пояснюється тим, що вони розташовані на повороті зубної дуги і їх пародонт орієнтований на сприйняття як вертикального, так і трансверзального навантаження. Ікла можуть використовуватися як опори у разі видалення усіх різців.
Необхідно пам'ятати, що захворювання тканин пародонта, подовження
клінічної коронки, атрофія зубної комірки та патологічна рухомість І ступеня, а також стан зубів після лікування хронічних приверхівкових вогнищ вимагають від лікаря збільшення кількості опор мостоподібного протеза. У такому разі мостоподібний протез перетворюється у шину, яка може протистояти значним зусиллям під час вживання їжі.