ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КОНСТРУЮВАННЯ МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ

 

Вибираючи конструкцію мостоподібного протеза, лікар стоматолог-ортопед повинен керуватися певними правилами та принципами, дотримання яких забезпечить виготовлення високоефективних лікувальних протезів. Згідно з першим принципом, опорні елементи мостоподібного протеза та його проміжна частина повинні знаходитися на одній лінії. Криволінійна форма проміжної частини мостоподібного протеза призводить до трансформації вертикальних та горизонтальних навантажень в обертальні (мал. 72).

Навантаження припадає на ту частину тіла мостоподібного протеза, яка
найбільш виступає. У разі проведення перпендикуляра до прямої, яка з'єднує
довгі осі опорних зубів, з найвіддаленішої від неї точки тіла протеза, він буде
плечем важеля, який обертає протез під дією жувального навантаження. Зменшення кривизни проміжної частини сприятиме зниженню ротаційної дії трансформованого жувального навантаження.

Суть другого принципу полягає у тому, що під час конструювання мостоподібного протеза необхідно використовувати опорні зуби з не дуже високою клінічною коронкою, оскільки величина горизонтального навантаження прямо пропорційна висоті клінічної коронки опорного зуба. Дуже небезпечне для тканин пародонта використання опорних зубів з високими клінічними коронками та вкороченими коренями (мал. 73).

Мал. 72. Обертальна дія вертикального навантаження у разі криволінійної форми тіла мостоподібного протеза

За такої клінічної ситуації виникає небезпека швидкого переходу компенсованої форми функціонального перевантаження у декомпенсовану з появою патологічної рухомості опорних зубів. Така клінічна картина характерна у разі вираженої атрофії коміркового відростка та частини, зміни співвідношення внутрішньо- та позакоміркової частини зуба із зменшенням внутрішньокоміркової частини кореня (див. мал. 73).

Є загроза ускладнень у разі використання штучних коронок на зуби з дуже низькими клінічними коронками, у таких випадках звичайно поломка мостоподібного протеза проходить по лінії спайки у штамповано-паяних конструкціях.

Третій принцип передбачає, що ширина жувальної поверхні тіла мостоподібного протеза повинна бути меншою, ніж ширина жувальних поверхонь зубів, які

Мал. 73. Співвідношення коронкової частини та довжини кореня (пояснення у тексті)

заміщують. Ураховуючи, що будь-який мостоподібний протез функціонує за рахунок резервних сил пародонта опорних зубів, звуження жувальної поверхні проміжної частини зменшує навантаження на останні. Конструюючи проміжну частину мостоподібного протеза, необхідно враховувати наявність зубів-антагоністів та їх вид — природні чи штучні. Звичайно жувальна поверхня проміжної частини мостоподібного протеза виготовляється вужчою, ніж жувальна поверхня відсутніх зубів, з метою запобігання Функціональному перевантаженню пародонта опорних зубів. У такому разі звуження жувальної поверхні проміжної частини проводиться індивідуально залежно від клінічної картини.

Згідно з четвертим принципом, величина жувального тиску обернено пропорційна відстані від точки його прикладання до опорного зуба. Чим ближче до опорного зуба прикладене навантаження, тим більший тиск буде припадати на опорний зуб, і навпаки, у разі збільшення відстані від місця прикладання навантаження до опорного зуба тиск на цей опорний зуб буде зменшуватися.
Абсолютно протилежна закономірність простежується у разі конструювання консольних мостоподібних протезів. Тут чим більший розмір підвісного
штучного зуба, тим більшому функціональному перевантаженню буде піддаватися рядом розміщений опорний зуб. З метою профілактики перевантаження пародонта опорних зубів необхідно збільшувати кількість опор та зменшувати жувальну поверхню і, по можливості, не використовувати консольні мостоподібні протези.

П'ятий принцип пов'язаний з необхідністю відновлення контактних
пунктів між опорними елементами мостоподібного протеза та поруч розміщеними природними зубами, що дозволяє відновити безперервність зубного ряду і сприяє рівномірнішому розподіленню жувального тиску, особливо його горизонтального компонента, серед зубів, що залишилися у ротовій порожнині. Особливо важливо дотримувати цього принципу за умови добре вираженої сагітальної кривої, коли трансформовані із вертикальних горизонтальні навантаження будуть нахиляти опорні зуби в медіальному напрямку (див. мал. 70).

Правильно відновлені опорними елементами мостоподібного протеза контактні пункти будуть передавати частину горизонтального навантаження на поруч розміщені природні зуби. Це допомагає зберегти стійкість опорних зубів та запобігає їх нахилу в медіальному напрямку (мал. 74).

Шостий принцип передбачає раціональне конструювання мостоподібних протезів з точки зору нормальної оклюзії. Виділяють дві групи хворих. У першу входять хворі, яким необхідно відновити оклюзійні співвідношення у ділянці дефекту шляхом детального моделювання оклюзійної поверхні мостоподібного протеза, який вписується у наявну у хворого функціональну оклюзію. До другої групи входять хворі, які потребують не тільки протезування, але водночас і зміни функціональної оклюзії у межах усього зубного ряду. Така клінічна ситуація спостерігається у разі часткової втрати зубів, патологічної стертості їх, захворювань тканин пародонта, порушених оклюзійних взаємовідношень. Таким чином, для другої групи хворих необхідно не тільки складне протезування, але й нормалізація оклюзійних співвідношень.

 

Мал. 74. Наявність контактних пунктів між опорами мостоподібного протеза та природними зубами

 

Використовуючи сьомий принцип, необхідно конструювати мостоподібні протези так, щоб вони максимально відповідали естетичним вимогам. З цією метою використовують сучасні облицювальні матеріали (фотополімерні матеріали, металокерамічні маси, композитні матеріали).