У клініці ортопедичної стоматології для виготовлення бюгельних протезів широкого застосування набули опорно-утримувальні кламери. Це найефективніша та найпоширеніша конструкція кламерів, яка використовується для фіксації бюгельних протезів.
Опорно-утримувальні кламери, що застосовують для виготовлення бюгельних протезів, повинні відповідати таким вимогам:
1) забезпечувати фіксацію та стабілізацію бюгельного протеза в ротовій порожнині;
2) під час жувальних рухів раціонально розподіляти тиск між опорними зубами та слизовою оболонкою коміркових відростка і частини;
3) передавати тиск під час жування по осі зуба;
4)у разі пародонтиту треба застосовувати багатоланкові кламери із зачіпними петлями для шинування зубів;
5)не повинні перевантажувати тканини пародонта та розхитувати опорні зуби;
6)у стані спокою кламер не повинен мати вплив на зуб, інакше він діятиме як ортодонтична пружина.
Конструкційними елементами опорно-утримувального кламера є: оклю-зійна накладка, плечі, тіло та відросток (мал. 108).
Плечем кламера називається його пружиниста частина, яка охоплює коронку зуба. Розташування плеча на зубі обумовлюється його анатомічною будовою. Плечі опорно-утримувального кламера розміщують з присінкової або ротової поверхні зуба. Плечі кламера оберігають протез від зміщення під час горизонтальних навантажень і водночас сприяють його стабілізації.
Частина кламера, що розташована на оклюзійній поверхні зуба, називається оклюзійною накладкою. З її допомогою жувальний тиск передається на опорний зуб по довжині кореня, тобто у найвигіднішому для періодонта напрямку.
Оклюзійні накладки призначені для:
1) передачі опорному зубу вертикального навантаження під час жувальних рухів;
2) запобігання просіданню протеза під навантаженням;
3) відновлення оклюзійного контакту з зубами-антагоністами та створення контакту протеза з опорними зубами;
4) відновлення висоти коронок.
Оклюзійна накладка може бути частиною кламера або самостійним елементом бюгельного протеза.
На опорних зубах оклюзійну накладку розташовують у природних фісу-рах і ямках, у штучно створених заглибинах в опорних зубах та фісурах, виш-тампуваних у металевих коронках, якими покривають опорні зуби, або на вкладках.
Для створення протидії тиску, що виникає під час жування, та запобігання деформації оклюзійна накладка повинна мати достатню товщину — до 2 мм.
Правильно розташована оклюзійна накладка сприяє фіксації кламерів і всього протеза. У разі застосування у конструкції протеза достатньої кількості оклюзійних накладок базис може бути зменшеним або, навпаки, збільшеним.
Тілом кламера називається його нерухома частина. Вона розміщується над поясом опорного зуба, на його контактній поверхні. Тіло кламера не можна розміщувати нижче від пояса біля щийки зуба, оскільки воно буде перешкоджати накладанню протеза. Від цього правила можна відійти тільки якщо протезується фронтальна група зубів.
Відросток призначається для фіксації кламера у базисі протеза. Його розміщують уздовж беззубого коміркового гребеня під штучними зубами. Не бажано відросток розміщувати на піднебінній або язиковій поверхні базису, що може стати причиною його переломів.
Кламери у бюгельних протезах мають різну форму та конструкцію. Виготовляють їх з різного матеріалу, за різними методами і виконують вони різні функції.
Найраціональнішими за формою є кламери системи Нея. Згадана система кламерів була розроблена в 1956 р. у Франкфурті-на-Майні групою фахівців, куди входили стоматологи, зубні техніки, інженери і металурги. Автори системи розподілили кламери на 5 основних груп і розробили показання до їх застосування. Кламери системи Нея розміщують на зубі у визначеній закономірності:
опорну частину його розташовують вище від межової лінії, утримувальну (ретенційну) — нижче.