Управління ризиками має своєю метою активний контроль над ризиком з боку підприємства. В сучасній економічній науці виник новий напрямок, який отримав назву ризик-менеджмент (англ. Rіsk management) – процес прийняття й виконання управлінських рішень, спрямованих на зниження ймовірності виникнення несприятливого результату й мінімізацію можливих втрат, викликаних його реалізацією.
Теорія ризик-менеджменту ґрунтується на трьох базових поняттях:
· корисності, основи вимірювання якої заклав Д. Бернуллі (див. вище);
· регресії, яку ввів у науковий обіг наприкінці XІХ століття англійський дослідник Ф. Гальтон. Він запропонував вважати повернення до середнього значення (регресію) універсальною статистичною закономірністю;
· диверсифікації, за математичне обґрунтування теорії якої на прикладі інвестиційного портфелю Гарри Марковиц в 1990 році отримав Нобелівську премію. Він показав, як шляхом продуманого розподілу вкладень мінімізувати відхилення прибутковості від очікуваного показника.
Основними складовими (етапами) ризик-менеджменту є:
· ідентифікація ризику, яка полягає в системному вивченні й виявленні ризиків для оцінки ймовірності їх реалізації й масштабу наслідків. Важливо отримати якнайбільше інформації про фактори ризику:
· першого порядку – первинні причини, що викликають ризик як такий, найчастіше носять об’єктивний характер і перебувають поза контролем;
· другого порядку, які впливають на ймовірність настання збитку і його величину, самі по собі вони є причиною збитку. В свою чергу вони діляться на суб’єктивні і об’єктивні.
· вимірювання ризику, зводиться до виміру ступеня його ймовірності й величині збитку;
· розробка антиризикової стратегії з метою зниження ймовірності реалізації ризику й мінімізації можливих негативних наслідків. Такий контроль над ризиком здійснюється у формах:
· фізичній – означає використання різних способів, які дозволяють знизити ймовірність завдання збитків;
· фінансовій – полягає в пошуку джерел компенсації можливого збитку в грошовій формі. Така компенсація може здійснюватися через самострахування та страхування;
· вибір методів й інструментів управління ризиком;
· безпосереднє управління ризиком;
· оцінка досягнутих результатів і корекція стратегії.
Ключовим етапом ризик-менеджменту вважається вибір методів й інструментів управління ризиком. Відомі наступні методи й інструментарій ризик-менеджменту:
· базові методи:
· відмова від надмірно ризикової діяльності;
· профілактика або диверсифікованість (зниження ризику);
· аутсорсинг витратних ризикових функцій (передача ризику);
· формування резервів або запасів (прийняття ризику);
· ризик-інструменти, які включають політичні, організаційні, правові, економічні, соціальні інструменти.
Найчастіше застосовується як інструмент ризик-менеджменту страхування, яке використовує базові методи передачі та прийому ризику.
Вигоди від використання аутсорсингу ризику:
· скорочення витрат та кращий їх контроль;
· економія на податках;
· звільнення внутрішніх ресурсів страхувальника, що були б задіяні для подолання наслідків ризику, для інших цілей;
· збільшення якості одержуваних послуг, адже страховик фокусується на своїй основній діяльності, використання спеціалізованого встаткування, знань, технологій;
· зниження загальних ризиків;
· використання конкуренції на страховому ринку.
Контрольні питання:
1. Що таке ризик?
2. Як вимірюються ризики у страхуванні?
3. Страхування як метод обмеження ризиків.
4. Поняття про управління ризиками.
5. Що таке страхові виплати?
6. Що таке страхова гарантія? Які види страхових гарантій Вам відомі?
7. Опишіть види франшизи.