Фінансова надійність та платоспроможність страховика

Особливістю діяльності страховика є своєрідність страхового процесу, на вході й виході якого присутні кошти, які лише тимчасово є у страховика і які сплачуються страхувальником наперед. Ця особливість, тобто плата авансом за послугу невідомої якості та кількості вимагає певних гарантій у частині можливості страховика відповідати за свої зобов'язання. Однієї з гарантій є фінансова надійність страховика, що пов'язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною й перестрахувальною і забезпечується:

· сумою власних коштів;

· правильно розрахованими тарифними ставками;

· збалансованим страховим портфелем;

· величиною страхових резервів, адекватних сумі взятих страховиком на себе зобов'язань;

· розміщенням страхових резервів;

· перестрахуванням.

Прибутковість й рентабельність роботи страховика досягається через постійну узгодженість його доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Особливо привабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим досягається фінансова стійкість всіх або переважної більшості страхових операцій. В основі її забезпечення лежать, насамперед, раціональні величини тарифних ставок (вигідні страховику й прийнятні для страхувальників), а також необхідний рівень концентрації коштів в страховому фонді.

Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страховика за звітний період. Для визначення ступеня ймовірності дефіцитності коштів у майбутньому застосовується коефіцієнт Ф.В. Коньшина:

,

де q – середня тарифна з по всьому страховому портфелю;

n – число застрахованих об'єктів (приблизно)

 

Даний коефіцієнт може застосовуватися в тих випадках, коли страховий портфель складається з об'єктів із приблизно однаковими страховими сумами. Чим менше значення коефіцієнту, тим менше ступінь варіації обсягу сукупного страхового фонду, тим вище його фінансова стійкість.

Одним з показників, що характеризують фінансову діяльність і стан страховика є платоспроможність. Платоспроможність означає безумовну здатність виконати зобов'язання по виплаті страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові або застрахованій особі по договорах страхування. Платоспроможність страхової компанії є головним об'єктом контролю з боку державних органів страхового нагляду. Контроль здійснюється шляхом перевірки фінансової звітності й дотримання встановлених показників, що характеризують фінансову стійкість страховиків. Зобов'язання страховика складаються з 2 груп:

· зовнішні зобов'язання (перед страхувальниками, фінансовими установами, перестрахувальниками, бюджетом і т.д. )

· внутрішні зобов'язання (перед засновниками, представництвами ,філіями, співробітниками)

Обсяг зовнішніх зобов’язань є основним по­казником для визначення платоспроможності, основною складовою зовнішніх зобов’язань є страхові зобов’язання. Страхова платоспроможність забезпечується за рахунок двох основних джерел – коштів страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов’язанням, і власних вільних коштів, оскільки можливе перевищення реальної збитковості над розрахованою.

Оцінка платоспроможності полягає у зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою (нормативною). Директивами ЄС передбачено визначати фактичний запас плато­спроможності як різницю між активами (крім нематеріальних) і зо­бов’язаннями. Розрахунковий (нормативний) запас платоспроможності для ризикових видів страхування дорів­нює більшій із сум:

· обчисленої на підставі страхових премій шляхом множення суми надходжень страхових премій за попередніх 12 місяців на 0,18; при цьому сума страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, сплачених перестрахувальникам;

· та обчисленої на підставі страхових виплат шляхом множення виплат за попередніх 12 місяців на 0,26; при цьому сума страхових виплат зменшується на 50 % виплат, які компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування;

а для страхування життя дорівнює величині, що визначається множенням загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних та страхових резервів, прийняті страхові зобов’язання перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, страховик зобов’язаний укласти договір перестрахування.

Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів по цих видах страхування.

Якщо фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний, страховик вважається платоспроможним. У Європейському Економічному співтоваристві у зв’язку зі специ­фікою проведення кожного виду страхування та різним розподілом ризику запас платоспроможності визначається окремо за ризиковими видами страхування і зі страхування життя; в Україні такі нормативи узагальнені. Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності і структури гарантійного фонду.

Для оцінки фінансової стійкості страхової компанії також можна скористатися системою показників і опублікованих рейтингів. В країнах з розвиненим страховим ринком спеціалізовані рейтингові агентства регулярно публікують рейтинги страхових компаній і аналітичні огляди їхньої діяльності. Всесвітньо відомими рейтинговими агентствами є Standard & Poor's, Moody’s Іnvestors, Fіtch Іnvestors, Duff & Phelps. Наприклад, агентство Standard & Poor's привласнює наступні рейтинги по показниках фінансової стійкості (табл. 8.1)

Таблиця 8.1.

Рейтингова шкала Standard & Poor's для страховиків

ААА	найвищий (найвищий ступінь надійності);
АА+, АА, АА-	високий (відмінний ступінь надійності);
А+, А, А-, А--	гарний (гарний ступінь надійності);
ВВВ+, ВВВ, ВВВ-	достатній (достатній ступінь надійності, однак фінансові можливості більше уразливі);
ВВ+, ВВ, ВВ-	менш достатній (фінансові можливості можуть бути недостатніми для виконання зобов'язань по довгострокових полісах);
В+, В, В-. В--	недостатній (фінансове становище страховика дуже хитливо);
ССС+, ССС, ССС-	уразливий (фінансове становище страховика дуже уразливе);
СС, С	страховики, що одержали даний рейтинг, досить імовірно не зможуть виконати свої зобов'язання перед страхувальником;
D	ліквідація (страховики, що одержали даний рейтинг, перебувають у стадії ліквідації).

 

Для присвоєння компанії рейтингу аналізується велика кількість фінансових показників, управлінський досвід, стратегія маркетингу, збутова політика компанії, політику компанії щодо прийняття ризиків і перестрахування, організаційно-управлінська структура, включаючи аналіз материнських і дочірніх компаній, інвестиційна політика тощо.