До страхування життя відносять всі види страхування, де в якості об’єкту страхування виступає життя людини. Основними страховими випадками є смерть застрахованої особи під час дії договору страхування, а також її дожиття до певного віку або події.
Договори страхування життя полягають на строк не менш одного року, тому в страхуванні життя можуть сполучатися ощадна й ризикова функції. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію. Страхуванням життя можна захистити спадщину страхувальника, оскільки його смерть дасть можливість кожному з близьких отримати частку спадщини.
Договори страхування життя мають певні особливості.
По-перше, при страхуванні життя відповідальність страховика настає переважно у разі смерті страхувальника (застрахованої особи) або його дожитті.
По-друге, договір страхування є договором приєднання, оскільки його умови виробляються страховиком, а страхувальник лише погоджується.
По-третє, це договір доброї волі, бо в його основу покладено довіру між страховиком і страхувальником.
Договором страхування можуть передбачатися такі варіанти зобов’язань страховика:
· сплачувати страхувальникові пенсію довічно або певний період часу;
· сплатити фіксовану страхову суму при дожитті до певного віку;
· сплатити повну страхову суму у разі смерті страхувальника (застрахованої особи);
· погасити кредит, що його взяв страхувальник для придбання якогось товару, після смерті страхувальника.
За нормами світової страхової практики останні три варіанти відносяться до страхування капіталів, а перший – до страхування рент. Страхування капіталів передбачає створення нових капіталів. Якщо йдеться про рентне страхування, то певна обумовлена договором частка виплачується страхувальникові (застрахованій особі) у вигляді регулярних періодичних виплат, а загальна сума останніх залежить від тривалості життя страхувальника (застрахованої особи).
Страхування ренти передбачає, що страхувальник спочатку вносить до страховика компанії за один або кілька разів певну суму, яку останній використовує для цілей інвестування. Після настання страхового випадку страхувальник одержує певні виплати сам (якщо живий) або особа, на користь якої був укладений договір страхування (спадкоємець або вигодонабувач). Договори страхування ренти відрізняються від інших тим, що страхова сума представляє собою суму, яку виплачуватиме страховик страхувальнику (застрахованому) частками і періодично після настання певного часу (віку) і лише за умови повної сплати останнім згідно з договором страхування сплатить всієї суми внесків.
Великим попитом користується змішане страхування життя, яке передбачає виплату у разі дожиття до зазначеного строку (віку) або смерті протягом дії договору страхування.
При укладенні договору страхування визначається розмір страхової суми. Як страховикові, так і страхувальникові важливо знати як всю суму, так і розмір внеску, який має бути сплачений. З огляду на те, що протягом людського життя ймовірність смерті змінюється, то протягом часу дії договору страхування має змінюватися й розмір премії. Але такий підхід ускладнює роботу страховика і є неприйнятним для страхувальника. Тому премії мають ануїтет ний характер (є незмінними протягом усього часу дії договору страхування). Страховий внесок може бути сплачений за один раз або сплачуватися щорічно, щоквартально або щомісячно.
Факт укладення договору страхування засвідчується страховим свідоцтвом (полісом). Протягом дії договору страхування життя обов’язком страхувальника є своєчасна та повна сплата страхових премій, а обов’язком страховика – проведення ефективної інвестиційної політики.
Страховик може запропонувати страхувальникові, якого спіткали труднощі зі сплатою внесків, зменшити їх розмір або розмір страхової суми (і припинити сплату внесків). Така операція називається редукуванням (в інших джерелах – редуціюванням). Страхувальнику також надається право за власним бажанням припинити дію договору страхування. При цьому страхова компанія виплачує йому встановлену у договорі частину сплачених та накопичених внесків та інвестиційного доходу, яка називається викупною сумою.
До страхування життя належить страхування дітей. Цей вид страхування можна вважати різновидом змішаного типу страхування життя. Страхувальниками в основному є батьки та родичі дитини, юридичні особи, де працюють батьки (родичі) або сторонні особи.
На страхування приймаються діти від дня народження до досягнення 15 років (ці межі можуть змінюватися страховиком). Стан здоров’я дитини при укладанні договору не має значення. Максимальний строк страхування дорівнює, як правило, 18 рокам (якщо вік дитини на момент укладання договору страхування до 6 місяців). В інших випадках він визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладання договору. Мінімальний строк дії договору становить 3 роки.
Договір страхування укладається на підставі заяви страхувальника встановленої форми. Страхова сума визначається за домовленістю сторін. Розмір страхового внеску залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від віку дитини та строку страхування.
Договори страхування дітей укладаються:
· на дожиття до закінчення строку страхування;
· на випадок смерті застрахованої дитини або втрати нею здоров’я від нещасного випадку.
Розмір суми виплати за наслідки нещасного випадку визначається з урахуванням ступеня розладу здоров’я аж до максимальної суми, яка дорівнює страховій, при стійкому розладі здоров’я. Наслідки загальних захворювань не передбачають обов’язку страхової компанії здійснити виплату (крім окремих винятків).
Якщо страхувальник-фізична особа, який уклав договір страхування, помер, то його права і обов’язки може взяти на себе інший. Він зможе одержати викупну суму лише за той період, протягом якого сам сплачував внески; викупну суму щодо частини, сплаченої першим страхувальником, одержує застрахований.
До страхування життя належить і страхування до вступу в шлюб (весільне). У разі страхування до вступу в шлюб важливо врахувати, що воно здійснюється на випадок дожиття застрахованого до закінчення строку страхування і вступу у зареєстрований шлюб або дожиття до 21 року. Договір страхування до вступу в шлюб може передбачати й відповідальність страховика при настанні смерті застрахованого під час дії договору або при втраті здоров’я у зв’язку із нещасним випадком. Страхувальниками можуть бути батьками (усиновителями) та іншими родичами дитини, опікунами (піклувальниками) якщо їх стан здоров’я задовольняє страховика та за умови, що на момент закінчення договору їм буде не більш як 75 років, а на момент укладення є 18 років, а також юридичні особи. Строк страхування у цьому виді визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладання договору. Період між закінченням строку страхування і 21 роком вважається вичікувальним періодом. Протягом цього періоду діє тільки страхування на дожиття до обумовленої події. Страхова сума встановлюється за згодою сторін.
Особливістю цього виду страхування є те, що в разі смерті страхувальника дія договору страхування не припиняється, він продовжує діяти без подальшої сплати внесків до кінця строку страхування і дає право застрахованому одержати страхову суму на підставі дожиття.
Договори довічного страхування укладаються з фізичними особами, які перебувають у певних вікових межах і не є інвалідами І групи за їх особистою заявою. Страхова сума встановлюється за домовленістю сторін, причому страховик може встановлювати її мінімальний і максимальний розміри. Розмір місячного внеску залежить від віку страхувальника на день подання заяви, страхової суми, статі страхувальника. У разі припинення сплати внесків договір діє довічно, якщо страхувальник сплатив усі внески, або протягом певного часу, якщо внески сплачені лише за якийсь період.
У разі смерті страхувальника призначеному ним вигодонабувачу виплачується страхова сума, обумовлена договором, за окремими винятками. У разі відмови у виплаті страхової суми страхувальникові повертається частина сплачених внесків.
Своєрідним видом страхування на дожиття є страхування додаткової пенсії. Існують різні види таких страхових послуг (ануїтетів):
· строковий ануїтет передбачає, що страховий внесок буде сплачений за один раз, а страхувальникові (застрахованому) протягом усього його життя будуть здійснюватися щорічні виплати;
· ануїтет з відстрочкою виплат в цілому аналогічний попередньому за винятком того, що виплати страховик здійснює з певної дати в майбутньому; при цьому страхувальник може сплачувати платежі одним внеском або регулярно протягом обумовленого періоду;
· тимчасовий ануїтет передбачає, що в договорі між сторонами оговорюється конкретна дата, після якої договір припиняє свою дію;
· гарантований ануїтет – строковий ануїтет, який не залежить від смерті клієнта і гарантується для певного періоду часу;
· ануїтет спільного життя гарантує здійснення виплат в пенсійному віці тому із подружжя, хто залишився живий;
· індексований ануїтет дає змогу зменшити вплив інфляції і підвищити цінність ануїтету; при цьому розмір початкових внесків нижчий порівняно з ануїтетом з фіксованим рівнем виплат;
· ануїтет захисту капіталу дорожчий, ніж строковий, і передбачає забезпечення гарантії клієнтові страхової компанії або його спадкоємцям одержати суму виплачених внесків повністю.
Пенсійне недержавне страхування здійснюється пенсійними фондами і страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями. Пенсійних страховиків можна поділити на такі, що мають встановлений розмір внесків (накопичувальні, з виплатою прибутку й ощадні) і що мають встановлений розмір виплат (із твердими розмірами виплат протягом того часу, коли здійснюються внески; ставлять розміри виплат в залежності від числа років і середнього заробітку за весь період; ставлять розміри виплат в залежність від числа років і середнього заробітку за кілька років). Фонди у накопичувальних страховиків створюються за участю роботодавців; другий тип передбачає, що частина прибутку, на яку має право працівник, передається йому, а інша частина – страховику; ощадні створюються за рахунок коштів працівників, які самі роблять відрахування, і роботодавців.
Відповідальність страховика за договорами страхування додаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін, наприклад, в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованої особи).
Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами з урахуванням віку, статі і незалежно від стану здоров’я. Вік початку виплати додаткової пенсії може співпадати із визначеним державою як пенсійний або визначатися за домовленістю сторін. Страхова сума обумовлюється при укладанні договору страхування з урахуванням можливостей щодо розміру поточних виплат страхувальника страховику.
Додаткова пенсія може виплачуватися протягом життя страхувальника (застрахованої особи) або упродовж визначеного періоду. Якщо одержувач не дожив до початку виплати пенсії або одержував її протягом короткого часу страховик виплачує залишок спадкоємцям способом, визначеним у договорі.
За згодою сторін накопичена за договором страхування додаткової пенсії сума може бути заставою при отриманні кредиту.