Аналіз внутрішньо змінного робочого часу

 

Аналіз внутрішньо змінного робочого часу проводять на основі звітності про його використання на протязі робочого дня за даними актів простоїв, фотографій, самофотографій робочого дня тощо. З точки зору виявлення втрат і резервів робочого часу внутрішньо змінний фонд робочого часу поділяють на дві великі групи витрат: час роботи і час перерв (табл. 2.5).

Під час аналізу, перш за усе, слід виявити наскільки фактичні витрати підготовчого та завершального часу, часу оперативної роботи, обслуговування та часу на відпочинок та особисті потреби відповідають нормативним витратам.

По-друге, необхідно виявити втрати робочого часу та причини їх виникнення для розробки заходів з покращення використання робочого часу.

До втрат робочого часу відносять: непродуктивне використання робочого часу; простої; приховані втрати.

Причинами внутрішньо змінних втрат робочого часу можуть бути несправне обладнання та його ремонт, відсутність предметів праці або їх несвоєчасне надходження на робочі місця, перерви у подачі електроенергії, втрати через порушення дисципліни праці тощо.

Таблиця 2.5

Класифікація елементів внутрішньо змінного робочого часу

 

ЗМІННИЙ РОБОЧИЙ ЧАС, Т зм
Час роботи, Тр	Час перерв, Тп
Час продуктивної роботи, Трп	Час непродуктивної роботи, Трн	Час регламент-тованих перерв, Тпр	Час не регламент-тованих перерв, Тпн
1.Час підготовчо-заключний: Тпз 2. Оперативний час (основний і допоміжний): Топ Тосн Тд 3. Час обслуговування робочого місця (технік-ного й організаційного) : Тобс Ттех Торг	- виправлення браку; - відхилення від запланованої технології; Приховані втрати: - виконання невластивих функцій, - використання не за кваліфікацією; - зниження темпу роботи.	- зумовлені організацією, технологією виробництва; - за законом; - на відпочинок і особисті потреби.	- недосконалість технології, техніки, організації виробництва і праці (Тпнт) - порушення трудової дисципліни (Тптд).

 

Для оцінки ефективності використання внутрішньозмінного фонду робочого часу використовують наступні формули:

1. Коефіцієнт використання робочого часу за зміну:

(2.21)

де Твоп_н –витрати робочого часу на відпочинок та особисті потреби за нормативами;

 

2. Коефіцієнт втрат через організаційно-технічні причини (Кот)

(2.22)

3. Коефіцієнт втрат через порушення трудової дисципліни (Ктд)

 

(2.23)

4. Можливий приріст продуктивності праці за рахунок скорочення внутрішньо змінних втрат робочого часу:

 

а) (2.24)

б) (2.25)

 

або (2.26)

 

де Врч _б і Врч_зв – втрати робочого часу відповідно у базовому і звітному періодах, %.

 

5. Загальний коефіцієнт зростання продуктивності праці за рахунок усунення причин як цілоденних, так і внутрішньо змінних втрат визначають за формулою:

І_ППзаг= І_ППд* І_ППвзм (2.27)

де І_ППд , І_ППвзм– індекси росту продуктивності праці відповідно від покращення використання цілоденного та внутршньозмінного фондів робочого часу

6. Виходячи з відсотку зростання продуктивності праці (∆ПП) від покращення використання фондів робочого часу розраховують економію робочої сили (Еч, осіб) за формулою:

 

(2.28)

 

6. Приріст обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці:

(2.29)

де РЧвтр – загальні втрати робочого часу робітниками, годин;

ППг – середня годинна продуктивність праці одного працівника.

 

7. Економію на умовно-постійних витратах за рахунок зростання продуктивності праці визначають:

 

(2.30)

 

де D ПТ – приріст продуктивності праці (або обсягу виробництва за умов незмінної чисельності робітників, %); УПВ – сума умовно-постійних витрат у собівартості продукції, грн.

 

8. До вартості однієї невиправдано втраченої години робочого часу включаються середня заробітна плата за цю годину, витрати на пенсійне забезпечення, допомога працівникам, кошти на утримання адміністративно-управлінського персоналу та накладні витрати [1,с. 542]. Ці витрати, окрім втрат недовипущеного обсягу продукції, також слід відносини до економічних втрат підприємства.

Слід відмітити, що більш докладний аналіз втрат підприємства від неефективного управління людськими ресурсами, проводиться в ході аудиторської перевірки, яка дає змогу виявити проблемні зони – ті підрозділи, професії або групи працівників, для яких характерний найвищий рівень невиходів на роботу, втрат робочого часу, або де він стрімко зростає. Така інформація важлива як для аудиторів при проведенні підсумків міжгалузевих і міжрегіональних порівнянь та зіставлень ефективності організації виробництва, так і для працівників служб управління людськими ресурсами при прогнозуванні організованості та «надійності» того чи іншого працівника, виходячи з його належності до певної соціально-демографічної, кваліфікаційної, професійної групи. Ефективне управління людськими ресурсами вимагає, щоб на підприємствах проводився індивідуальний облік виходу працівників на роботу, стимулювання тих працівників, які дотримуються правил, а проти порушників вживали прогресивних дисциплінарних заходів.

Таблиця 2.7