В умовах ринкового господарства, вільного підприємництва, конкурентної боротьби підприємства прогнозують та планують свою діяльність з урахуванням кон'юнктури ринку й свого внутрішнього ресурсного забезпечення, зокрема і ресурсів праці. У цьому процесі вирішуються такі групи завдань:
• визначення потреби в робітниках, спеціалістах, службовцях, керівниках за спеціальностями, професіями, рівнями кваліфікацій з урахуванням підбору, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;
• мотивація колективу на підвищення продуктивності та якості праці;
• обґрунтування фонду оплати праці, встановлення розміру заробітної плати й інших виплат.
Найважливішим показником з праці, який відображується в собівартості продукції і формує, наряду з іншими витратами, ціну випущеної продукції, є показник витрат по заробітній платі, що складається на підприємствах під впливом цілого ряду факторів: складності виконуваних робіт, кваліфікації персоналу, рівня продуктивності праці та трудомісткості продукції, прийнятої системи стимулювання та мотивації праці, встановлених тарифних умов оплати праці та ринкових ставок заробітної плати й ін.
Таким чином, показники витрат праці та заробітної плати на одиницю продукції є елементом системи трудових показників, яку, в свою чергу, слід вивчати комплексно, пов’язуючи їх з показниками технічного стану підприємства, економічного та соціального його розвитку. Тому в Україні має бути створено адекватну сучасним умовам господарювання систему показників праці, яка б враховувала досвід зарубіжних країн у цій сфері та особливості вітчизняної економічної ситуації. Ця система має бути однаковою для всіх суб’єктів господарювання та регулярно друкуватись в офіційних джерелах для оцінки фірмою свого економічного стану та для проведення поміж фірмових порівнянь.
Під системою трудових показників слід розуміти сукупність кількісних та якісних вимірників ступеня ефективності застосування живої праці в процесі виробництва. Групи показників, які пропонуються для вивчення процесів в сфері праці в організаціях, наведені в табл.1.1 [6,с.204 - 207].
Центральне місце в системі трудових показників займають показники продуктивності праці, оскільки її зростання є головним чинником підвищення ефективності та розвитку всього виробництва. Вони безпосередньо пов'язані з іншими трудовими показниками, зокрема із зниженням трудомісткості одиниці продукції, раціональним використанням робочого часу, кваліфікацією працівників, організацією праці та системою стимулювання праці тощо. У свою чергу трудомісткість одиниці продукції є основою формування чисельності працівників, складу персоналу та безпосередньо пов'язана з формуванням фонду оплати праці та здійсненням її нормування.
На формування трудових показників впливають макроекономічні та мікроекономічні фактори зокрема:
Макроекономічні: соціально - економічна політика держави; стан економіки держави; ефективність зовнішньоекономічних зв'язків та ін.
Мікроекономічні: техніко-економічні фактори виробництва: НТП та технічний рівень виробництва й продукції, їх конкурентоспроможність; техніко-організаційний рівень виробництва: структура господарської системи і рівень організації виробництва та праці, рівень управління; соціальні умови; рівень розвиненості соціально-трудових відносин в організації на засадах соціального партнерства; природні умови та рівень раціональності природокористування.