Новий підхід до планування продуктивності праці
Сутність методу полягає у таких позиціях:
1.Визначається технологічна нормативна трудомісткість виробничої програми за нормами витрат праці на початок року (за нормами часу).
Зауважимо, що даний показник трудомісткості вже буде ураховувати зміни, що відбулися у номенклатурі та асортименту продукції, зміни питомої ваги постачань з кооперування та покупних напівфабрикатів, зміни цін та тарифів, збільшення обсягу виробництва, а також перехідний ефект (економію чи подорожчання витрат праці, що відбулися завдяки впровадженню в звітному році плану організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва та праці).
Таким чином, вже урахована більшість факторів, що відображують зміну умов у плановому році порівняно з базисом. Розрахунок нормативної технологічної трудомісткості планової програми виробництва продукції на початок планового періоду (
) ведеться за формулою:
(5.9)
де 
– нормативна трудомісткість одиниці і-го виду виробу за нормою часу на початок планового періоду, нормо-годин; 
– кількість виробів і-го виду за річним планом, одиниць.
2. Визначається чисельність робітників-відрядників на нормованих роботах (
), яка необхідна для виконання планового обсягу продукції, за нормами часу на початок планового року:
(5.10)
де: 
– корисний фонд робочого часу одного робітника у базовому році, годин; 
– середній фактичний коефіцієнт виконання норм в базовому році.
3. Визначається чисельність усіх інших категорій персоналу (
) станом на початок року з урахуванням зростання обсягу виробництва, але без розрахунків економії чисельності за техніко-економічними факторами, передбаченої на плановий період.
4. Загальна вихідна чисельність персоналу, яка необхідна для виконання запланованого обсягу виробництва на початок планового періоду, буде дорівнювати сумі чисельності, розрахованої за п. 2 та п 3:
(5.11)
5. Виробіток на одного працівника на плановий випуск продукції за нормами на початок планового року, який буде взятий за базовий рівняється:
(5.12)
Таким чином – найважливішим і принципово відмінним пунктом розрахунків за новим підходом є застосування у якості вихідного рівня продуктивності праці такого, який визначено за нормативною базою на початок планового періоду, а не за середньорічним виробітком базисного року.
6. Подальші розрахунки відбуваються за традиційним підходом визначення економії чисельності і приросту продуктивності праці за факторами.
Але оскільки у плановому обсязі виробництва урахована вже значна кількість факторів, то цей розрахунок проводиться за такими групами факторів, за рахунок яких підприємство може реально знизити витрати праці в плановому періоду, а саме:
Для робітників – відрядників
1). Економія чисельності робітників від зниження трудомісткості продукції (∆Чt) (тут ураховуються всі заходи, що пов’язані з підвищенням технічного рівня виробництва, впровадженням нової техніки, технології, поліпшенням організації виробництва та ін).
2). Економія чисельності робітників від підвищення середнього рівня виконання норм виробітку (∆Чвн)(освоєння передових прийомів та методів праці, підвищення кваліфікації, інтенсивності та стимулювання праці та ін.).
3). Економія чисельності робітників від поліпшення використання робочого часу (∆Чрч) (ліквідація втрат та нераціонального використання внутрішньо змінного робочого часу ).
Для інших категорій працівників
4). Економія чисельності інших категорій працівників (основних і допоміжних робітників, що працюють за погодинною системою оплати праці, управлінських працівників за рахунок різноманітнійших чинників зростання продуктивності їх праці (впровадження нормативів чисельності, удосконалення структури управління, суміщення професій, посад та ін.).
Перші два фактори, що наведені вище, відносяться до інтенсивних, третій – до екстенсивних, а четвертий може відноситися і до тих, і до інших.
Останній фактор – економію чисельності інших категорій працівників неможливо формалізувати однозначно через різноманітність категорій працівників та методів розрахунку економії їх чисельності.
Що стосується перших трьох, то тут надто важливо правильно врахувати існуючи між ними взаємозалежність, інакше можу бути повторний рахунок, і перекручування впливу одного фактора за рахунок іншого. Це завдання – різновид факторного аналізу явищ, що є добутком декількох співмножників.
Тому під час розрахунків слід дотримуватися таких положень:
1. Під час визначення економії чисельності робітників за рахунок зниження трудомісткості продукції (Чt), у знаменнику застосовується базове значення корисного фонду часу роботи одного робітника () і плановий коефіцієнт виконання норм ( 
):
(5.13)
де
; 
– відповідно трудомісткість і-го виробу по нормам на початок року і планова на наступний період, нормо-годин; – плановий випуск і-го виду продукції, одиниць.
Може бути й інший варіант розрахунку, якщо розраховується не планова трудомісткість виробу (з урахуванням строків впровадження й обсягу), а трудомісткість виробу після впровадження заходу.
(5.14)
де 
- трудомісткість і-го виробу після впровадження заходу, нормо-годин; 
– випуск і-го виробу після впровадження заходу, одиниць.
2. Економія чисельності робітників від підвищення середнього коефіцієнту відсотку виконання норм виробітку (Чвн):
(5.15)
де 
; – базовий і плановий коефіцієнт виконання норм.
У формулі 3.15 елімінований вплив на економію чисельності робітників зниження трудомісткості продукції і зміни корисного фонду робочого часу.
3. Економія чисельності робітників від поліпшення використання фонду робочого часу робітників (∆Чрч):
(5.16)
Оскільки коефіцієнт виконання норм часу є інтенсивним показником, то під час розрахунку економії від поліпшення використання робочого часу варто брати його планове значення.
Підкреслимо, що ці формули дозволяють урахувати реальні результати зростання продуктивності праці тільки тому, що в основі розрахунків лежить не середньорічний рівень виробітку базисного року, а рівень трудомісткості і продуктивності праці за нормативами на початок планового року.
Далі проводяться наступні розрахунки:
· Визначається планова чисельність робітників-відрядників (
), як різниця між їх чисельністю за нормами на початок року й економією за трьома факторами:
(5.17)
· Розраховується сумарна економія чисельності усіх працівників за усіма факторами:
(5.18)
· Встановлюється планова чисельність працівників (Чпл):
(5.19)
· Визначається планова продуктивність праці (ППпл):
(5.20)
· Розраховується відсоток зростання продуктивності праці порівняно з її рівнем на початок року:
(5.21)
або її приріст: 
(5.22)
ЛИНИЯ??????
Важливо також відзначити, що планування праці за «нормативною базою на початок планового періоду» (так пропонується планувати і зниження собівартості продукції) дозволяє безпосередньо ураховувати економію чисельності працівників і в розрахунках зниження собівартості (з урахуванням середньої заробітної плати і нарахуваннями на неї) – тобто забезпечується методична єдність у розрахунку цих двох найважливіших розділів і плану технічного й організаційного розвитку підприємства.
Алгоритм проведення прогнозування чисельності та продуктивності праці надано на рис.5.2.
Переваги нового підходу до планування продуктивності праці дозволяють:
· чітко відмежовувати завдання і результати роботи в плановому році від результатів звітного року, оскільки результати не спотворюються неправильним обліком зміни асортименту, цін, перехідного ефекту тощо, тому що ці фактори вже враховані у величині трудомісткості програми ( і продуктивності праці ) по нормативам станом на початок року;
· забезпечувати планування на основі норм, пов’язаних із заходами щодо економії робочої сили;
· правильно оцінювати реальні зусилля працівників підприємства і його підрозділів по економії витрат живої праці й на цій основі будувати систему матеріального заохочення працівників;
· об’єктивно оцінювати співвідношення темпів росту продуктивності праці та заробітної плати, забезпечуючи контроль за витратами останньої.
Таблиця 5.1