Трудових показників

 

Аналіз як загально економічний метод дослідження являє собою вивчення процесів та явищ шляхом розчленовування та розгляду їх окремих сторін. На відміну аналізу технічних та природних явищ, під час аналізу економічних явищ застосовується сила абстракції. Абстракція – це процес виділення з загальних властивостей предметів та явищ окремих будь-яких властивостей або відносин. За допомогою абстракції в економічній науці були сформульовані економічні категорії та поняття, система яких дає нам уяву про зміст економічної науки.

Основними категоріями нашої дисципліни є продуктивна сила праці, продуктивність праці, трудомісткість, робочий час, робоча сила, заробітна плата, витрати на персонал, соціально-трудові відносини та ін.

Економічні категорії та поняття, їх зміст є методологічною основою для розрахунків економічних показників. Основні принципи, що ставляться до аналізу та планування трудових показників, є:

1) розгляд усіх показників у взаємозв’язку;

2) вивчення показників у безперервному розвитку (у часі та просторі);

3) дослідження причин та наслідків у залежності показників;

4) вивчення показників та явищ від загального до окремого і навпаки.

Проілюструємо застосування цих принципів на окремих прикладах.

Взаємозв’язок трудових показників із іншими показниками господарської діяльності підприємства подано на рис.1.2.

Принцип розвитку організації передбачає розгляд усіх показників у динаміці за декілька років і порівняння показника, що аналізується на фірмі із показниками попередніми, середньо галузевими та конкурентів.

Принцип причин та наслідків у взаємозв’язку показників, передбачає всебічне виявлення причин відхилення показників від попередніх його рівнів за певні періоди. Це можна проілюструвати застосуванням факторного аналізу, дослідженням впливу кожного фактору на зміни рівня показника.

Далі визначають фактори, які чинять найбільший та найменший вплив на показник, що досліджується, виявляють об’єктивні та суб’єктивні фактори, що дозволяє цілеспрямовано розробляти заходи щодо підвищення ефективності використання праці. Наприклад, під час розробки плану організаційно-технічних заходів підвищення ефективності виробництва, слід розраховувати економічний ефект від їх впровадження і визначати вплив кожного заходу на зміну трудових показників.

 

Рис. 1.2 Взаємозв’язок трудових показників з деякими показниками господарської діяльності підприємства.

Принцип дослідження показників та явищ від загального до окремого передбачає розчленування загального показника на більш детальні й дослідження їх змін та визначення частки їх впливу на загальну зміну показника, що досліджується. Наприклад, рівень дисципліни праці може бути вираженим через показники трудової, виробничої, технологічної дисципліни. Тому слід розрахувати їх зміни за певний період, а потім виявити, який з цих видів дисципліни праці спричинив найбільший вплив на зміну загального показника. Крім того, принцип дослідження від загального до часткового передбачає визначення показника спочатку на рівні підприємства, а потім на рівні окремих виробничих цехів, на рівні окремих виробничих ділянок, бригад та окремих робочих місцях.

Під час аналізу трудових показників на окремих робочих місцях, необхідно визначити вплив цих показників на загальні трудові показники фірми. Це дозволить виявити роль кожного підрозділу в досягненні загальних колективних результатів.

Теоретичні принципи дослідження під час проведення аналізу трудових показників реалізуються шляхом застосування адекватних ним аналітичних прийомів: порівняння; угрупування; середніх величин; абсолютних й відносних величин: індексів, відсотків, коефіцієнтів; зведення; елімінування (прийом ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць); експертних оцінок; тематичні обстеження; балансового прийому; економіко-математичних методів та ін.

 

ПОРІВНЯННЯ

Основним і часто застосованим прийомом є порівняння – тобто зіставлення фактичного рівня показника чи явища, що досліджується з існуючою базою. За базу можуть бути використані планові дані, норми та нормативи, дані попереднього періоду, показники роботи інших установ тощо.

Вибір форми порівняння залежить від завдань аналізу:

- для оцінки виконання планових показників фактичний рівень досліджуваного показника порівнюється з планом;

- для встановлення тенденцій розвитку – з показниками попереднього періоду;

- з метою визначення спрямованості планових завдань – планових показників із базовими;

- для характеристики стану чи рівня використання ресурсів – відповідно з нормативом чи нормою тощо.

Не дивлячись на удавану простоту такого прийому, його застосування потребує доброго знання економічного змісту трудових показників, вмінь привести показники, що порівнюються, до зіставного вигляду. Тільки за цих умов порівняння дає можливість отримати правильні висновки.

Існує декілька способів приведення показників до зіставного вигляду:

1) нейтралізація вартісного фактору під час співставлення показників обсягу продукції і виробітку продукції на одного працівника;

2) усунення впливу кількісного фактору шляхом перерахунку показників, що співставляються, на однакову кількість. Усунення кількісного фактору необхідно під час порівняння показників використання робочого часу (фонду робочого часу, людино-годин, людино-днів). Наприклад, співставність показників використання робочого часу досягається під час розрахунків фонду робочого часу на одного працівника в люд.-днях або людино-годинах.

3) усунення фактору структури під час оцінки показників трудомісткості і собівартості. Для чого фактичний обсяг продукції розраховується на базисні норми часу й витрат.

4) дотримання тотожності періодів часу, за який проводиться порівняння (рік, день, годин, змін тощо)

5) застосування єдиних методик розрахунку, планування та аналізу показників.

УГРУПУВАННЯ

Щоб середні величини давали характеристику необхідним для управління економічним явищам, необхідно ці явища згрупувати за певними ознаками. Угрупування – спосіб розкриття змісту досліджуваних об’єктів аналізу, що дозволяє вивчити економічні явища в їх взаємозв’язку і взаємозалежності, визначити роль окремих показників, дати характеристику ресурсів і резервів, знайти тенденції їхньої зміни.

Управління працею потребує різнобічної інформації про стан ресурсів підприємства, їх відповідність вимогам виробництва й оцінки діяльності. Для характеристики ресурсів праці використовують наприклад, таке їх групування:

1) угрупування працівників за професією, кваліфікацією, за віком та статтю;

2) розподіл виконуваних робіт за складністю, за окремими професіями і кваліфікаційними групами;

3) для оцінки підвищення ефективності праці працівників групують за рівнем виконання норм виробітку тощо.

Прийом угрупувань застосовується з метою визначення взаємозв’язку між показниками. Так, за групуванням працівників за стажем роботи і за рівнем виконання норм виробітку можна дослідити, яким чином підвищення стажу роботи впливає на рівень виконання норм виробітку.

В умовах централізації обліку бюджетних та наукових установ угрупування набуває важливе значення під час аналізу зведених звітів. Воно дає можливість виявити передові й ті установи, що є відстаючими, вишукати і мобілізувати приховані резерви ефективності праці за рахунок розповсюдження передового досвіду.

СЕРЕДНІ ВЕЛИЧИНИ

Прийом середніх величин дає можливість надати характеристику однорідним економічним показникам. Як правило, усі показники, що характеризують трудову діяльність на підприємстві взагалі є середніми величинами: середня заробітна плата, середньо облікова чисельність та ін.

Середні величини необхідно застосовувати з урахуванням показників їх коливання: розмах варіації, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації. Прийнято вважати, що сукупність показників може бути однорідною, якщо коефіцієнт варіації не перевищує 33%.

 

АБСОЛЮТНІ ТА ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ

Абсолютні та відносні величини дозволяють зафіксувати результати господарської діяльності установ і тим самим забезпечують можливість їх вивчення. Крім того, з їх допомогою відображуються результати застосування в процесі аналізу інших його прийомів. Так абсолютні величини характеризують розмір економічних явищ, результати впливу факторів, обсяг виявлених резервів.

Відносні величини представлені відсотками, коефіцієнтами, індексами, питомою вагою. Так відсотки і індекси застосовують з метою вивчення рядів динаміки й оцінки виконання планових завдань.

Розрізняють цепні та базисні індекси. Цепні індекси – це відношення показників звітного періоду до їх значення за попередній рік. Такий ряд динаміки характеризує темпи росту. Відношення фактичних показників за ряд років до рівня показника базисного року називається базисним рядом динаміки, він характеризує тенденцію розвитку даного показника за кожен рік до рівня показника за той рік, який прийнятий за базис.

Коефіцієнти характеризують співвідношення між показниками, що знаходяться у взаємозв’язку. Найбільш характерними коефіцієнтами є коефіцієнти руху кадрів: з прийому, зі звільнення, загальний коефіцієнт з обороту, коефіцієнт плинності, стабільності, постійності персоналу, змінності. Крім того, розраховують коефіцієнт співвідношення темпів росту продуктивності праці і середньої заробітної плати.

ЕЛІМІНУВАННЯ

Елімінування — логічне правило визначення впливу факторів на зміну узагальнюючих показників. При цьому, узагальнюючими показниками можуть бути обсяг продукції, виробіток, а причинами виступають факторні показники. Так, для обсягу продукції основними факторами є чисельність і продуктивність, а для рівня продуктивності праці – структура промислово-виробничого персоналу, показники використання робочого часу.

При визначенні впливу на узагальнений показник одного з факторів припускають, що змінюється лише його величина, а інші фактори залишаються незмінними, тобто, зафіксованими на певному рівні.

У практиці економічного аналізу елімінування відоме як прийоми ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць.

Для того, щоб визначити кількісний вплив кожного факторного показника на зміну результативного показника, у формулу розрахунку цих показників у визначеній послідовності підставляють певні фактори. При цьому фактичні значення факторів послідовно підставляють замість базисних значень, припускаючи, що при визначенні впливу одного з факторів, інші залишаються незмінними. Підстановку починають з кількісних показників, а вже потім підставляють якісні показники.

З метою визначення впливу на обсяг виробленої продукції (Q) факторів чисельності робітників (Ч) й виробітку (В), застосовують такі формули:

Qбаз = Чбаз * Вбаз ; Qзв = Чзв * Взв ; ∆ Q = Qзв - Qбаз.

Прийом ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні базової величини факторних показників, що входять в розрахункову формулу показника. Після кожної заміни виконують математичні дії, передбачені розрахунковою формулою. З одержаного після підстановки підсумку віднімають попередній. Різниця підсумків показує величину впливу зміни факторного показника на показник, що вивчається.

Q1= Чзв * Вбаз – умовний обсяг виробництва (Q1) при зміні тільки чисельності;

∆Q1= Q1 – Qбаз (зміна обсягу виробництва у звітному періоді за рахунок чисельності);

Q2 = Чзв * Взв – умовний обсяг виробництва при зміні виробітку (Q2);

∆Q2 = Q2 - Q1 (зміна обсягу виробництва у звітному році за рахунок виробітку).

Приклад. Фонд робочого часу одного робітника у базовому році – 1800 годин, а у звітному – 1700 годин. Виробіток на одного робітника у базовому році – 4100 грн., а у звітному – 4200 гривень. Визначити частку приросту обсягу продукції за кожним фактором.

Qб = 1800 * 4100 = 7380 тис.грн. ; Qз = 1700 * 4200 = 7410 тис.грн.

∆Q =Qз – Q б = 7380 – 7140 = -240 тис.грн.

Загальне відхилення по показнику обсягу продукції дорівнює від’ємній величини, тобто, обсяг продукції знизився на 240 тис.грн.

Знайдемо зміну обсягу продукції за рахунок чисельності працівників. Розрахуємо умовний обсяг продукції в результаті першої підстановки :

Q1= 1700* 4100 = 6970 тис.грн.

∆Q1 = Q1 – Qб = 6970 – 7380 = - 410 тис.грн.

Обсяг продукції в звітному періоді порівняно із базисним зменшився на 410 тис.грн в результаті зменшення чисельності працівників у звітному періоді.

Знайдемо зміну обсягу виробництва за рахунок зміни виробітку в результаті другої підстановки:

Q2 =1700 * 4200 = 7140 тис.грн. ∆ Q2 = 7140 – 6970 = + 170 тис.грн.

В результаті другої підстановки визначено, що за рахунок зростання виробітку, обсяг продукції збільшився на 170 тис.грн..

Балансова перевірка. ∆Q = ∆Q1 + ∆ Q2 = - 410 + 170 = - 240 тис. грн..

ВИСНОВОК. Таким чином, у звітному році фактор чисельності негативно позначився на фактичному обсязі продукції, зменшив його на 410 тис.грн., а фактор виробітку продукції позитивно вплинув на фактичний обсяг продукції, підвищив останній на 170 тис.грн. У звітному році під впливом обох факторів має місце падіння обсягу виробництва на 240 тис.грн.

 

 

СКОРОЧЕНИЙ ПРИЙОМ ЛАНЦЮГОВИХ ПІДСТАНОВОК

 

Під час застосування скороченого прийому ланцюгових підстановок необхідно вихідні данні занести у табл. 1.2 у певній послідовності: спочатку кількісні факторні показники, потім – якісні факторні показники.

Таблиця 1.2

Скорочений прийом ланцюгових підстановок на основі абсолютних різниць

  Показники Період Відхилення
Базис Звіт Абсолютне в тому числі за рахунок
чисельності виробітку
Обсяг продукції, тис.грн -240    
Чисельність робітників, осіб -100   - 100 *4100 = = - 410  
Виробіток на одного робітника, грн +100     +100 * 1700 = = + 170

 

З метою визначення впливу кожного фактору на результативний показник, відхилення за першим факторним показником помножується на базове значення усіх наступних фактичних показників. Вплив другого фактору визначається перемноженням відхилення за цим фактором на фактичне значення попереднього фактору і на базові значення наступних.

ЗВЕДЕННЯ

Зведення – це комплекс послідовних операцій по обробці первинного статистичного матеріалу з метою виявлення характерних рис та певних типових ознак тих, чи інших типів явищ, а також закономірностей процесів, що досліджуються. Це форма сукупного (узагальненого) представлення різних показників для оцінки якого-небудь процесу.

Зведення може бути таких видів:

За глибиною обробки інформації:

- просте – це операція з підрахунку загальних підсумків результатів первинного статистичного матеріалу;

- складне – це комплекс операцій, що містить групування одиниць спостереження, підрахунок результатів за кожною групою та разом за усіма одиницями сукупності й подання результатів групування у формі статистичних таблиць чи графіків.

■ За формою обробки матеріалу:

- централізоване – весь матеріал спостереження надходить в одну організацію, де здійснюється його обробка від початку до кінця (наприклад, обробка матеріалів одноразового спостереження);

- децентралізоване зведення матеріалу здійснюється послідовними етапами (як правило, це обробка статистичної звітності).

■ За технікою виконання: механізоване та ручне.

ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА

Експертна оцінка — висновки фахівців з якогось питання, процесу чи об'єкту. У бюджетних і наукових закладах цей прийом знайшов широке поширення. В закладах охорони здоров'я вона застосовується для характеристики якості лікування, оцінки своєчасності виписки з лікарні, обґрунтованості госпіталізації. У школах, технікумах і вузах проводяться відкриті уроки, лекції і лабораторні заняття з метою встановлення і характеристики рівня навчального процесу.

Використання прийому експертних оцінок має важливе значення для організації аналізу діяльності установи. У значній кількості випадків він є єдиним способом визначення якості процесу надання споживачам послуг бюджетними установами і результатів досліджень наукових організацій.

ТЕМАТИЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ

Тематичне обстеження - безпосереднє вивчення в установах різних сторін їхньої діяльності. Обстеженню, наприклад, можуть піддаватися рівень потенційної плинності, ставлення до праці, готовність працівників до участі в управлінні підприємством та нововведеннях, задоволеність політикою стимулювання й мотивації праці та ін. Тематичні обстеження забезпечують більш глибоке вивчення господарської діяльності установ та ефективності управління персоналом зокрема.

БАЛАНСОВИЙ ПРИЙОМ

Балансовий прийом полягає в зіставленні й ув'язуванні двох взаємозалежних економічних величин. За його допомогою здійснюється перевірка повноти використання ресурсів, їх руху і стану. Крім того, балансовий прийом використовується для перевірки правильності відображення в обліку і звітності касових і фактичних витрат, розрахунків впливу окремих факторів на зміну різних показників, здійснюваних іншими прийомами аналізу. Так, під час аналізу використання робочого часу, а також визначення додаткової потреби в робочій силі й визначенні джерел її залучення у фірму, використовують прийом балансових співвідношень, який дозволяє збалансувати потреби й можливості. Складають баланс робочого часу, баланс покриття потреби підприємства у персоналі, баланси трудових ресурсів та ін.

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ

Ці методи характеризуються використанням в економічних розрахунках обчислювального апарату вищої математики для вивчення явищ, між якими відсутня функціональна залежність. До них відносяться кореляційний і регресійний аналіз, лінійне програмування, теорія масового обслуговування й ін. Застосування економіко-математичних методів обумовлено ускладненням в процесі економічного аналізу вихідних передумов для побудови складних моделей господарської діяльності установ чи їх системи з метою більш повного відображення реальних взаємозв'язків при оцінці задоволення суспільних потреб, доцільності й ефективності використання засобів.

Перераховані прийоми економічного аналізу використовуються, як правило, в сукупності. Вони характеризують його інструментарій і є основою цього методу. З метою комплексної оцінки показників з праці можна проводити експрес-аналіз за схемою на рис. 1.3 [9,с. 212].