Декомпозиція АІС на окремі відносно відособлені з погляду практичних додатків частини дозволяє здійснити модульний принцип побудови АІТ. При цьому одиничний структурно-функціональний елемент АІС розглядається як задача. Такий підхід забезпечує розроблювачеві можли-вість розпаралелити окремі роботи в ході написання, налагодження й впро-вадження окремих програмних модулів, що входять в АІТ. Головна проблема тут - заїсти всі можливі взаємозв'язки між завданнями й побудувати на їх основі повну й несуперечливу інформаційну модель маркетингової системи.
У загальному виді постановка задачі складається із чотирьох принципово важливих компонентів:
- організаційно-економічної схеми і її опису;
- зводу застосовуваних математичних моделей;
- опису обчислювальних алгоритмів;
- концепції побудови інформаційної моделі системи.
Постановка кожної окремої задачі документально оформляється у вигляді відповідного певного розділу техноробочого проекту й займає значну частину загального часу оригінального (орієнтованого на конкретні умови й нестандартні рішення) проектування АІТ. Так, розробка організаційно-економічної схеми припускає конкретизацію основних характеристик задачі:
- формулювання стратегічної мети й обґрунтування критеріїв оптимізації; змісту готельних етапів виконуваних практиками робіт для рішення даної проблеми й місця здійснюючі ці роботи підрозділів; технології документообігу; напрямку трудозатрат;
- структури управління й призначення кожної управлінської ланки; вичленовування ресурсних і тимчасових обмежень по видах і т.д. Для побудови таких схем необхідно скористатися інформацією, що знаходиться в ТЕО й у техзавданні, розробити методики розрахунку показників, ґрунтуючись на результатах вивчення сформованої структури маркетингового керування на підприємстві.
Математична модель і розроблені на її основі алгоритми повинні задовольняти трьом вимогам: визначеності (однозначності),інваріантності стосовно різних альтернативних ситуацій у завданні й результативності (можливості її рішення за кінцеве число кроків). Результатом алгоритмізації є логічно побудована й налагоджена блок-схема.
Нарешті, розробка інформаційної концепції припускає визначення реквізитів вхідних і вихідних форм, їх розташування й взаємозв'язки, носіїв вихідного й результатного даних, складу нормативно-довідкової інформації, способів інформаційної взаємодії різних завдань, строків і періодичності надання й одержання даних, а також користувачів і джерел цієї інформації. У підсумку побудови графа взаємозв'язків показників, що мають відношення до даної задачі, створюється інформаційна модель конкретної предметної області. Одиничний фрагмент цього графа відбиває один вихідний і кілька вхідних показників, обчислювальних на основі розрахункових формул.
Незважаючи на переважну орієнтацію на рішення задач автоматизації маркетингу на рівні окремого підприємства, розроблювачеві завжди потрібно пам'ятати про універсалізацію проектних рішень у даній області, що обумов-люється вимогами економічної реальності. Сьогодні відбуваються процеси укрупнення й об'єднання найчастіше різних по природі організаційно-еко-номічних об'єктів. Тому технологія вдосконалювання управлінських рішень за рахунок автоматизації збору, передачі, зберігання й видачі даних повинна підкорятися певним правилам і стандартним схемам. Особливо важливо дот-римувати єдність підходу до постановки маркетингових задач на технічному й математико-алгоритмічному рівнях. Застосування кібернетичних принци-пів забезпечує в такому випадку єдність і сумісність систем обробки маркетингових даних на різних рівнях керування й у різних ланках технологічного ланцюжка.
Основою для проектувальника АІС маркетингу повинен бути системний підхід, що дозволяє охоплювати більшість проблем автоматизації цієї сфери діяльності вже на етапі постановки завдань і вибору економіко-математичних методів їх рішення.
Постановка задач починається на передпроектній, а завершується - на стадії технічного проектування, причому в цій роботі головна роль належить фахівцеві - користувачеві системи. Головні обов'язки постановника - закласти основи для проектування математичного й інформаційного забезпе-чення, розробити ідеологію програмного й технічного забезпечення, ство-рити концепцію організаційного й ергономічного забезпечення АІС в АІТ.
Помилки користувача на етапі постановки задачі збільшуються в сотні й навіть у тисячі разів по своїх наслідках (залежно від масштабу системи), якщо їх виявлять на кінцевих фазах створення або використання прикладного програмного продукту. Пояснюється це тим, що кожний з наступних учасників створення прикладних профамм не має інформації, необхідної для виправлення змістовних помилок. Створення програмного продукту може вестися й самим користувачем, причому це можна вважати більш кращим варіантом з погляду простоти побудови програми.
Користувач, як правило, здобуває й застосовує готові програмні пакети, за своїми функціями задовольняючі його потреби, орієнтовані на певні види діяльності (бухгалтерську, маркетингову, фінансову й т.д.). Такий напрямок є на сьогодні ведучим у сфері комп'ютеризації й інформатизації обслуговування маркетингу.
Нерідко воно доповнюється розробкою оригінальних прикладних програм, однак у кожному разі постановка задач потрібно.
Постановка й реалізація завдань на ПЕОМ вимагає засвоєння основних понять, що стосуються теоретичних основ комп'ютерних інформаційних систем. До них відносяться:
- властивості, особливості і сфуктура економічної інформації;
- умовно-постійна інформація, її роль і призначення;
- носії інформації, макет машинного носія;
- засоби формалізованого опису інформації;
- алгоритм, його властивості й форми подання;
- призначення й способи контролю вхідної і підсумкової інформації;
- склад і призначення пристроїв ПЕОМ;
- склад програмних засобів ПЕОМ, призначення операційних систем, пакетів прикладних програм (ППП), інтегрованих пакетів, програм типу АРМ бухгалтера, АРМ фінансиста, АРМ маркетолога й ін.
При описі постановки задачі вказуються її об'ємно-часові характе-ристики. Вони відбивають обсяги вхідної й вихідної інформації (кількість документів, рядків, знаків, оброблюваних в одиницю часу), тимчасові особ-ливості надходження, обробки й вьщачи інформації. Важливої також є вивір-ка точності й повноти назв всіх інформаційних одиниць і їх сукупностей.
В умовах автоматизованої обробки крім звичайних показників для сприйняття найменувань у документах (найменування рядків і граф) використовуються нетрадиційні форми подання інформації..
Повна назва показника в складних формах може складатися з назв рядків, граф і елементів заголовної частини документа. Для кількісних і вартісних реквізитів вказується одиниця виміру. Опис показників і реквізитів якого-небудь документа вимагає, як правило, їх співвіднесення з місцем і часом відбиваних економічних процесів. Тому користувач повинен пам'ятати про необхідність включення в описи відповідних відомостей, що мають місце, як правило, у заголовній частині документа (назва або код підприємства, дата виписки документа й т.д.).
Для кожного виду вхідної й вихідної інформації дається опис всіх елементів інформації, що беруть участь в автоматизованій обробці. Опис будується у вигляді таблиці, у якій присутні: найменування елемента інформації (реквізиту), його ідентифікатор і максимальна розрядність. Постановка завдання виконується відповідно до плану. Приведемо приклад одного з можливих його варіантів.