Організаційно-економічна сутність задачі:
- найменування задачі;
- ціль рішення;
- призначення (для яких об'єктів підрозділів і користувачів призначена);
- періодичність рішення й вимоги до строків рішення;
- джерела й способи надходження даних;
- споживачі результатної інформації й способи її відправлення;
- інформаційний зв'язок з іншими задачами.
Опис вихідної (вхідний) інформації:
- перелік вихідної інформації;
- форми подання (документ) по кожній позиції переліку; приклади заповнення документів;
- кількість документів (інформації) в одиницю часу, кількість рядків у документі (масиві);
- опис структурних одиниць інформації (кожного елемента даних, реквізиту);
- точне й повне найменування, ідентифікатор, максимальна розрядність у знаках;
- способи контролю вихідних даних;
- контроль розрядності реквізиту;
- контроль інтервалу значень реквізиту;
- контроль відповідності списку значень;
- балансовий або розрахунковий метод контролю кількісних значень реквізитів;
- метод контролю за допомогою контрольних сум і будь-які інші можливі способи контролю.
Опис результатної (вихідний) інформації:
- перелік результатної інформації;
- форми подання (друковане зведення, відеограма, машинний носій і його макет і т.д.);
- періодичність і строки подання;
- кількість документів (інформації) в одиницю часу, кількість рядків у документі (масиві);
- перелік користувачів підсумковою інформацією (підрозділ і персонал);
- перелік регламентної й запитальної інформації;
- опис структурних одиниць інформації (кожного елемента даних, реквізиту) за аналогією з вихідними даними;
- способи контролю результатної інформації;
- контроль розрядності;
- контроль інтервалу значень реквізиту;
- контроль відповідності списку значень;
- балансовий або розрахунковий метод контролю окремих показників;
- метод контролю за допомогою контрольних сум і будь-які інші можливі способи контролю.
Опис алгоритму рішення задачі (послідовності дій і логіки рішення:
- опис способів формування результатної інформації із вказівкою послідовності виконання логічних і арифметичних дій;
- опис зв'язків між частинами, операціями, формулами алгоритму;
- вимоги до порядку розташування (сортуванню) ключових (головних) ознак у вихідних документах, відеограмах і т.д., наприклад по зростанню значень табельних номерів.
Алгоритм повинен враховувати загальний і всі окремі випадки рішення задачі. При складанні алгоритму варто використовувати умовні позначки (ідентифікатори) реквізитів, привласнені елементам вихідної й результатної інформації. Допускається опис алгоритму у вигляді тексту. Необхідно передбачити контроль обчислень на окремих етапах, операціях виконання алгоритму. При цьому вказуються контрольні співвідношення, які дозволяють виявити помилки.
Опис використовуваної умовно-постійної інформації:
- перелік умовно-постійної інформації (класифікаторів, довідників, таблиць, списків із вказівкою їх повних найменувань);
- форми подання;
- опис структурних одиниць інформації (за аналогією з вихідними записами);
- способи взаємодії зі змінною інформацією.
Найбільш важливі питання, у рішенні яких також може брати участь кваліфікований користувач, пов'язані з вибором конкретного інструментарію, що дозволяє побудувати й реалізувати інформаційні зв'язки в системі. До складу інструментарію входять методи накопичення й обробки даних, структура й способи розміщення масивів на машинних носіях, склад і макети реквізитів документів і показники, класифікація й угруповання показників, їхній склад, розміщення в базі даних, різновиду застосовуваних первинних документів і форми машинограм, статистичні й прогнозні методи рішення завдань і т.п. Друга група питань стосується організації людиномашинного інтерфейсу. Традиційно виділяються два способи інтерактивної взаємодії.
Перший припускає реалізацію запитально-відповідного режиму з виконанням користувачем активної функції. Другий віддає ініціативу обчислювальній системі. Вибір залежить від конкретного сценарію діалогу й потреб фахівця, що експлуатує систему. Спосіб рішення цих питань визначає види компонентів програмної реалізації АІС: операційної системи, СУБД, набору спеціальних підпрограм. Що стосується програмного забезпечення функціональних підсистем, то логіка його розробки цілком обумовлена логікою постановки задач.
Первісні алгоритми їх рішення оформлюються як задачі на програмування вже на етапі технічного проектування. Потім програмісти на підставі цих розробок будують блок-схеми, кодують їх у вигляді програм із урахуванням всіх логічних переходів і розрахункових формул, забезпечують контроль вірогідності даних на вході й виході, налагоджують кожний програмний модуль, підпрограми й програми в цілому, пишуть інструкції для експлуатації й супроводу проблемних, тобто орієнтованих на рішення конкретної практичної задачі, програм. У підсумку виходить готовий для впровадження робочий проект. Якщо в ході проектування АІТ маркетингу використовуються в основному стандартні, добре налагоджені пакети прик-ладних програм, то стадії технічного й робочого проектування можуть бути сполучені, процес створення АІТ зведений в основному до настроювання параметрів і генерації готових пакетів, а в підсумку з'являється єдиний технорабочий проект. Така технологія проектування значно скорочує строки виготовлення профаммно- технічних продуктів, полегшує й скорочує час на освоєння їх користувачами.