Ручний протитанковий гранатомет РПГ-7 багаторазового використання з реактивним протитанковим пострілом ПГ-7 належить до "довгожителів" (на озброєння надійшов у 1961 році для заміни РПГ-2, який був прийнятий на озброєння після Великої Вітчизняної війни). З середини 60-х років випускалася модифікація РПГ-7в з коректованими кутами прицілювання.
Сам гранатомет був розроблений під керівництвом В.В.Дегтярьова на Ковровському заводі ім. В.О.Дегтярьова. Постріл до гранатомета ПГ-7 був розроблений НПО "Базальт".
РПГ-7 став найрозповсюдженішим у світі; знаходиться на озброєнні у 41 країни світу; в Єгипті, Іраку, Пакистані запущений у виробництво. КНР випускає копію РПГ-7 під назвою Тип 69, оснащену сошками. Захист від гранати ПГ-7 став базовою вимогою до бронетанкової техніки важкого класу.
Крім пострілів ПГ-7в, до РПГ-7 були прийняті постріли ПГ-7вм, ПГ-7вл. У 1985 році був створений постріл ПГ-7вр (калібр бойової частини 105 мм, відстань стрільби до 200 м) з тандемною бойовою частиною, а для стрільби ним був створений модернізований гранатомет РПГ-7в1 з новим стволом і складною сошкою. Для поширення бойових можливостей гранатомета на ГНПП "Базальт" був розроблений термобаричний реактивний постріл ТБГ-7в ("Танин") з вагою заряду 1,8 кг і прицільною відстанню стрільби 150 м. За ефективністю фугасної дії ТБГ-7в1 прирівнюється до звичайної 120-мм артилерійської міни. До його особливостей можуть належати можливість "проламувати" порівняно тонку броню і легкі перешкоди (утворення отвору діаметром 150-180 мм або пролом 200 на 500 мм), утворення додаткової кількості дрібних осколків з радіусом гарантованого враження живої сили близько 10м. Для боротьби з живою силою створено постріл ОГ-7в з каліберною гранатою без реактивного двигуна. Відстань стрільби гранатою ОГ-7в - до 300 м, визначена точність достатня для ураження окремої вогневої точки в приміщенні, амбразури вогневої споруди і т. ін.