У визначенні радіуса атома не спостерігається однозначності тому, що ізольований атом або йон не має чітко визначених зовнішніх меж. Тому залежно від типу хімічного зв'язку, структури речовини і ступеня окиснення елемента слід відрізняти такі види радіусів атомів: 1) ефективний радіус атома — радіус, розрахований на основі експериментальних даних між'ядерних відстаней у молекулах і кристалах; 2) ковалентний (атомний) радіус — половина між'ядерної відстані в молекулах або кристалах відповідних простих речовин; 3) металічний (атомний) радіус також дорівнює половині відстані між центрами двох сусідніх атомів у кристалічній гратці металу; 4) йонний радіус — ефективний радіус, розрахований для кристалів з переважно йонним типом зв'язку (аніонний — більший за атомний радіус, катіонний — менший від нього); 5) орбітальний радіус — теоретично розрахована відстань від ядра до головного максимуму електронної густини зовнішньої орбіталі; він є характеристикою ізольованого атома або йона, що не залежить від природи хімічного зв'язку.
Зміна радіусів атомів елементів у періодичній системі має періодичний характер (див. рис. 3.4, а):
· у періодах зліва направо |—»| у міру збільшення зарядів ядер (тобто порядкових номерів) і чисел валентних електронів елементів радіуси зменшуються;
· у групах зверху донизу |↓| заряди ядер атомів зростають стрибкоподібно, але одночасно збільшується і число електронних енергетичних рівнів, що призводить до збільшення радіусів атомів. При цьому в групах А таке збільшення відбувається більш різко, ніж у групах В.