В 1978 p., визнаючи відсутність міжнародної єдності щодо питання невизначеності вимірювання, найвищий світовий авторитет в області метрології - Міжнародний комітет мір та ваг (МКМВ) звернувся до Міжнародного бюро мір та ваг (МБМВ) з проханням розглянути цю проблему спільно з національними лабораторіями стандартів і розробити рекомендацію.
МБМВ розробило та розіслало в 32 національні лабораторії детальну анкету з питаннями. На початок 1979 р. були отримані відповіді із 21 лабораторії. Майже всі погоджувалися, що важливо прийти до загальноприйнятої використання в міжнародному масштабі вираз невизначеність. Однак, не була досягнута згода відносно методу, яким потрібно користуватися. МБМВ організувало зустріч з метою прийняття єдиної і загальноприйнятої методики для визначення невизначеності: в її роботі прийняли участь експерти з 11 національних метрологічних лабораторій. Робоча група по складанню звіту про невизначеність розробила Рекомендацію INC-1 (1980) 'Вираження експериментальних невизначеностей". Рекомендація була прийнята МКМВ в 1981 р. і знову затверджена в 1986 р. Однак Рекомендація була лише коротким описом [6].
Завдання розробки детального Керівництва, яке б базувалось на рекомендації робочої групи, МКМВ передав Міжнародній організації по стандартизації (ISO). Відповідальність була покладена на Технічну консультативну групу ТКГ по метрології ISO-І. Оскільки одним із її завдань є координація розвитку нових напрямів в галузі вимірювань, які представляють інтерес для ISO та шести організацій, які приймали участь (разом з ISO) в роботі МЕК, МКМВ, Міжнародної організації законодавчої метрології (МОЗМ), Міжнародного Союзу чистої прикладної хімії (МСЧПХ), Міжнародного союзу чистої та прикладної фізики (МСЧПФ) та Міжнародної федерації клінічної хімії (МФКХ).
ТКГ, в свою чергу, створив Робочу групу до складу якої ввійшли експерти, запропоновані МБМВ, МЕК, МОЗМ і призначені головою ТКГ. Перед нею було поставлено завдання: прийняти керівний документ, який, опираючись на рекомендацію Робочої групи МБМВ по складанню звіту про визначеність, давав би правила запису невизначеностей вимірювань і використовувався б службами стандартизації, випробовування, акредитації лабораторій і метрології [7]. Мета Керівництва:
- забезпечити повну інформацію про те, як складати звіти про невизначеність вимірювань;
- надати основу для міжнародного порівняння результатів ї вимірювань.
При цьому малося на увазі, що ідеальний метод для оцінки і запису невизначеностей вимірювань повинен бути реальним, тобто придатним для всіх видів вимірювань і всіх вхідних даних, які використовуються у вимірюваннях.