1. Індивідуальна, яка поділяється на:
• особисту власність;
• приватну власність (є стрижнем ринкової економіки).
Приватна власність характеризується тим, що приносить своєму власнику дохід.
2. Колективна власність, тобто власність декількох осіб, трудового колективу, членів одного кооперативу тощо. Так, господарські товариства являють собою форму колективної власності.
3. Державна власність, яка в свою чергу поділяється на (є опорою приватного підприємництва):
• комунальну – власність місцевих органів влади;
• загальнодержавну – об'єкти власності, які перебувають у розпорядженні центральних органів влади.
Об’єкти власності:
· нерухоме майно; (земля, будинки, дороги, лінії електропередач…);
· рухоме майно; (автомобілі, меблі, машини, сировина, устаткування…);
· інтелектуальна власність (винаходи, патенти, рукописи, наукові відкриття, комп’ютерні програми…).
Суб’єктів ринкового господарства:
1) домогосподарства (домашні господарства);
2) підприємства (фірми);
3) банки;
4) держава (уряд).
Домогосподарства – це економічна ланка, що функціонує у сфері споживання, реалізуючи відносини власності на виробничі ресурси, і складається з однієї чи кількох осіб, пов’язаних спільними економічними інтересами.
Підприємство (фірма) – економічна ланка, яка функціонує у сфері виробництва з метою одержання доходу, прагне до його максимізації, самостійно приймає господарські рішення, використовуючи виробничі ресурси для створення продукту з метою його продажу.
Банк – економічна ланка, фінансово-кредитна установа, що здійснює емісію грошей, регулює рух грошової маси в обігу, надає кредити, необхідні для нормального функціонування економіки.
Держава (уряд) – економічна ланка, елементи якої (урядові установи) здійснюють політичну і юридичну владу для забезпечення ефективного і пропорційного функціонування економіки, контролю над ринком для задоволення суспільних потреб.