Процес прийняття рішень базується на логіці, розглядає всі можливі альтернативи та передбачає наступні шість кроків:
1. Визначення проблеми та фактів, що впливають на неї. Встановлення чітко існуючої проблеми — найскладніший крок.
2. Встановлення критерію рішень і цілей. Підприємство не повинно мати множину цілей.
3. Формулювання моделей та зв’язків між цілями та змінними. Змінних значень повинно бути мінімально, інакше прийняте рішення не буде адекватним.
4. Визначення та оцінка альтернатив. Найбільша кількість альтернативних рішень дасть можливість обрати найкраще.
5. Вибір найкращої альтернативи. Це рішення, що найкраще задовольняє цілі.
6. Запровадження рішення. Виконання дій у відповідності з вибраною альтернативою.
Слід відмітити, що кроки не завжди йдуть один за одним, можуть бути повернення та цикли.
Зазвичай для прийняття тієї чи іншої альтернативи використовують моделювання ситуації на виробництві.
Існують наступні типи моделей:
1. Математичні моделі ( аналіз критичної точки, витрат, прибутку).
2. Статистичні моделі. Оскільки багато рішень мають невизначеність, використовують статистичну теорію та імовірнісний розподіл.
Три види статистичних моделей:
а) Прогнозування.
б) Контроль якості.
в) Теорія рішень.
3. Моделі лінійного та математичного програмування (Планування продукту, розподіл робочої сили, теорія про перевезення і т. д.
4. Моделі теорії черг. Аналіз черг оцінює системи сервісу на основі параметрів: довжина черги, час очікування, коефіцієнт використання.
5. Імітаційні моделі. Комп’ютерна імітація реальних систем.
6. Моделі запасів. Облік запасів на підприємстві.
7. Мережні моделі. Мережне планування, побудова графіків і т.п.