Залежно від мінералізації, наявності специфічних (біологічно активних) компонентів, застосування мінеральні питні води поділяються на: природні столові; лікувально-столові; лікувальні.
До природних столових вод відносяться води з мінералізацією менш ніж 1,0 г/дм3. Застосовуються як столовий освіжаючий напій.
До лікувально-столових вод відносяться води з мінералізацією від 1,0 до 8,0 г/дм3 усіх хімічних груп і від 1,0 до 15,0 г/дм3 груп: гідрокарбонатні натрієві, гідрокарбонатнохлоридні, хлоридно гідрокарбонатні натрієві чи при менший мінералізації, які містять біологічно активні мікроелементи і сполуки в кількості, не нижчій від бальнеологічних норм, прийнятих для питних мінеральних вод.
До лікувальних мінеральних вод належать природні (підземні) води з мінералізацією більш ніж 8 г/дм3 для всіх хімічних груп і більш ніж 15 г/дм3 – для гідрокарбонатних і хлоридно-гідрокарбонатних вод, а також вод меншої мінералізації при вмісті у них біологічно активних мікроелементів – арсену, сульфідів і радону не нижче від певних концентрацій.
Усі лікувальні води можуть використовуватися для внутрішнього і зовнішнього застосування за спеціальними медичними методиками.
Загальні показання до лікувального застосування мінеральних вод
Питні лікувальні води призначаються, головним чином, при патології органів травлення. Вуглекислі та хлоридні натрієві води стимулюють шлункову секрецію та м’язовий тонус. Тому вони можуть призначатися при гіпосекреторних і атонічних станах шлунка, при анацидних гастритах. Лужні (гідрокарбонатиі натрієві) води призначаються при гіперацидних гастритах, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. Сульфатні магнієві води посилюють виділення жовчі і призначаються при циститах, холециститах, холангітах, жовчнокам’янній хворобі.
Води середньої та високої мінералізації посилюють перистальтику і тому можуть використовуватися при атонічних ентероколітах.
Бальнеотерапія- поверхневе або зовнішнє застосування ЛМВ: ванни, душі, обливання, обтирання, процедури в басейнах.
При зовнішньому застосуванні різноманітні лікувальні мінеральні води призначаються при різних захворюваннях. Сірководневі, радонові, хлоридні натрієві води особливо часто застосовуються при захворюваннях опорно-рухового апарату, периферичної та вегетативної нервової системи, сірководневі ванни особливо ефективні при захворюваннях периферичних судин та шкіри. Вуглекислі ванни частіше рекомендуються при захворюваннях м’яза серця, при гіпотонічних станах. Кисневі, азотні та йодобромні ванни призначаються в лікуванні неврозів, вегетативно-судинної дистонії, гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця (без частих нападів стенокардії).