Будь-яка промова складається з трьох найважливіших частин: вступ, основна частина, висновки.
Вступ – найвагоміша частина промови, оскільки від нього залежить перше враження слухачів. Вступ матиме найдієвіший вплив на слухачів в одній з таких форм: гумористичні зауваження, повідомлення про значення теми для слухачів та оратора, питання чи тези, що привертають увагу, цитата, вдалий приклад.
У процесі підготовки основної частини промови можна обрати один із чотирьох варіантів:
· написати весь текст виступу, а потім прочитати його слухачам;
· написати текст виступу, вивчити його й виголосити з пам’яті, коли-не-коли заглядаючи в рукопис;
· підготувати лише коротенькі тези;
· виступати без будь-яких нотаток.
До першого й четвертого варіантів можна вдаватися лише зрідка, зазвичай слід послуговуватися другим і третім варіантами.
Розташувати думки в основній частині промови можна одним із таких способів: хронологічний порядок; опис; систематизація за допомогою означень; розвиток думки від частини до цілого (індукція); розвиток думки від цілого до частин (дедукція); побудова на основі протиставлення чи аналогії.
Висновки повинні підсумувати промову або ще раз внести до неї пояснення, поглибити зацікавлення слухачів, підкреслити зміст і значення сказаного, створити відповідний настрій в кінці промови. Особливо рекомендовані такі методи побудови висновків: повторення, ілюстрація, зобов’язливе або впливове твердження, гумористичне зауваження.