ОСНОВИ РИТОРИКИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

 

 

ОСНОВИ РИТОРИКИ

 

 

Методичні рекомендації та практичні завдання

для студентів гуманітарних та економічних спеціальностей

 

Затверджено на засіданні

кафедри української мови

Протокол № 10 від 11 травня 2011 р.

 

Львів – 2011

 

 

Основи риторики: Методичні рекомендації і практичні завдання для студентів гуманітарних та економічних спеціальностей / Укл.: Куньч З.Й., Голубінка Н.І., Шмілик І.Д. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2011. – 36 с.

 

Укладачі: Куньч З.Й., канд. філол. наук, доцент,

Карий І. П., канд філол. наук, доцент

Голубінка Н.І., ст. викл.,

Шмілик І.Д., викл.

 

 

Відповідальний за випуск: Вознюк Г.Л., зав. каф. української мови, канд. філол. наук, доцент

 

Рецензент: доктор філол. наук, професор Полюга Л.М.

 

 

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

Предмет, мета вивчення і завдання дисципліни. Результати засвоєння матеріалу.

Мета вивчення

Метою курсу є формування мовної особистості через всебічне вивчення краси, енергетичності і розумності людського слова; співвіднесення цих властивостей слова з почуттями, волею і розумом людини; дослідження всіх можливих виявів у слові прекрасного і відразливого, необхідного і зайвого, розумного і нерозумного; пізнання найдієвіших способів завойовувати словом прихильність людей.

Завдання вивчення

Основні завдання курсу:

· ознайомити зі здобутками світової риторики;

· виявити закономірності основних етапів становлення і розвитку риторики в Україні;

· з'ясувати статус сучасної риторики та її зв'язки з іншими науками;

· опанувати основні аспекти психології та культури мовного спілкування;

· проаналізувати особливості різних форм спілкування людей у колективі;

· осягнути теоретичні засади підготовки усного публічного виступу;

· сформувати практичні вміння та навички ведення нарад, дискусій, виголошення промов.

Результати вивчення

Поглиблення знань та засвоєння практичних навичок і методів, передбачених завданнями вивчення.

У результаті засвоєння студентами навчального матеріалу вони повинні знати:

· етапи розвитку риторики;

· історичні традиції риторики;

· статус сучасної риторики;

· основні аспекти психології та культури мовного спілкування;

· теоретичні засади підготовки промови;

· особливості різних форм ділового спілкування.

У результаті набутих у процесі вивчення навчальної дисципліни знань студенти повинні вміти:

· добирати матеріал для підготовки промови;

· організувати нараду, дискусію;

· підготувати інформаційну, агітаційну та розважальну промови;

· скласти розгорнутий план виступу, тези доповіді;

· виступати перед аудиторією, дотримуючись законів риторики.

Зміст дисципліни

№ пп	Назва та короткий зміст теми
1.	Вступ. Риторика як наука. Предмет і основні завдання курсу риторики. Поняття “риторика”. Володіння основами ораторського мистецтва – важлива ознака загальної культури людини. Слово як головний інструмент спілкування між людьми. Вербальна (мовна) поведінка людини як безпосередній вияв її внутрішньої вихованості та культури. Ораторське мистецтво в житті сучасної людини – політичного і громадського діяча, керівника підприємства, менеджера, юриста, викладача середньої і вищої школи. Зв’язок риторики з іншими науками: з філософією, психологією, мовознавством, логікою, етикою тощо.
2.	Історія риторики. Антична полісна демократія – основна суспільно-політична передумова розквіту ораторського мистецтва в стародавній Греції. Логографи – перші вчителі риторики. Видатні давньогрецькі оратори: Лісій (близько 459-380 рр. до н.е.), Горгій (близько 483-375 рр. до н.е.), Ісократ (436-338 рр. до н.е.), Сократ (469-399 рр. до н.е.), Платон (427-347 рр. до н.е.), Демосфен (384-322 рр. до н.е.). "Риторика" Аристотеля як ґрунтовний підручник з красномовства. Розвиток риторики у стародавньому Римі. Цицерон як один з найвидатніших ораторів світу і як теоретик красномовства. Українське ораторське мистецтво. “Слово про Закон і Благодать” Іларіона (XI ст.), “Слова” Кирила Турівського (XII ст.), Клима Смолятича (XII ст.), Юрія Зарубського (XII ст.), інока Фоми (XV ст.), Максима Грека (XVI ст.), Симеона Полоцького (XVII ст.) – яскраві зразки урочистого красномовства. Послання як жанр красномовства. Іван Вишенський. Курс риторики в Києво-Могилянській академії. “Риторика” Феофана Прокоповича. Лазар Баранович (1593–1694 рр.), Йоанникій Галятовський (невід. –1688 р.), Антоній Радивиловський (невід. – 1718 р.) – видатні українські проповідники XVII ст. Анонімна українська “Риторика”, знайдена в румунському місті Нямці. Роль красномовства в житті українського козацтва. Найкращі українські промовці: Маркіян Шашкевич (1811 – 1843), Іван Франко (1856-1916 рр.), Михайло Грушевський (1866-1934 рр.), Іван Огієнко (1862-1972 рр.), Андрей Шептицький (1865-1944 рр.). Популярні промовці сучасного українського парламенту.
3.	Підготовка промови, її композиція. Вибір теми відповідно до індивідуальних нахилів та інтересів промов­ця. Визначення мети промови – інформувати, переконувати, закликати слухачів до дії як цільової настанови. Чітке усвідомлення мети – чинник цілісності й дієвості виступу. Добір матеріалу. Звертання до різноманітних джерел (книжок, статей, свідчень очевидців). Складання бібліографії. Записування прочитаного. Фіксування власних думок, пов’язаних з темою виступу. Урахування особливостей аудиторії, перед якою заплановано виступ. Продумування прийомів, які допоможуть промовцеві встановити контакт зі слухачами. Вступ промови. Його мета: викликати зацікавлення аудиторії та оволодіти її увагою, встановити контакт з аудиторією і завоювати її довір’я, підготувати сприятливу психологічну атмосферу для сприйняття промови. Прийоми, що викликають інтерес слухачів на початку промови: цікавий факт, парадоксальна ситуація, апеляція до авторитетів, жартівливе зауваження. Головна частина промови. Засоби утримання стійкої уваги: створення максимально чіткої логічної структури, коли промовець проводить одну думку; елементи сюжетності; побудова лекції у вигляді ланцюжка засновків і висновків. “Інтрига” в композиційній побудові лекції. Засоби подолання “кризи уваги”. Індуктивний метод побудови головної частини промови: рух думки від конкретного до загального. Дедуктивний метод: рух думки від загального до конкретного. Поєднання індуктивного та дедуктивного методів. Історичний (хронологічний) принцип у лекціях на історичну або біографічну тематику. Заключна частина промови. Її мета: підсумувати сказане, закріпити і посилити враження від виступу; поставити перед аудиторією завдання; закликати аудиторію до безпосередніх дій. Методи досягнення такої мети: коротке повторення основних проблем чи висновків промови; узагальнення сказаного; застосування яскравого прикладу, цитати, розгорнутої метафори, що акцен­ту­ють на потрібній для утвердження промови думці; проголошення гасла, в якому стисло й енергійно формулюється завдання, заклик до дії.
4.	Види і жанри ораторського мистецтва. Класифікаційні підходи до вивчення видів ораторського мистецтва. Основні види красномовства (агітаційні, інформаційні, розважальні). Історія зародження і розвитку видів ораторського мистецтва. Суть понять “мовленнєвий жанр”, “риторичний жанр”. Жанри ораторського мистецтва: – громадсько-політичне красномовство (політичні промови, виступи на мітингах, агітаційні промови, лекції на громадсько-політичні теми); - академічне красномовство (наукова доповідь, навчальна лекція, науково-популярний виступ); – судове красномовство (адвокатська, або захисна, промова, звинувачувальна промова); – дипломатичне красномовство; – соціально-побутове красномовство (ювілейна промова, застільна промова, або тост, поминальна промова тощо); – церковне красномовство.
5.	Психологія та культура мовного спілкування. Фактори, що зумовлюють прихильне ставлення до мовця: зовнішній вигляд, уміння гарно поводитися, внутрішні якості особистості, вміння спілкуватися з людьми. Суть приязної поведінки: доброзичливе ставлення до співрозмовників; виявлення ініціативи у привітних стосунках, усмішка; ведення розмови довірливим тоном; підкреслення своєї згоди із співрозмовником. Проблема некомунікабельності окремої людини, шляхи її розв'язання. Поради сором'язливим: обдумувати заздалегідь, як висловитися якомога точ­ніше і стисліше; говорити не поспішаючи; постійно тренуватися в мовленні. Маломовність і балакучість – крайнощі, яких треба уникати. Культура мовного спілкування – яскравий показник вихованості й освіченості людини. Додержування принципу "ніщо не дає права бути неввічливим у розмові": ні погане самопочуття, ні неприємності на роботі, ні втома, ні відсутність вільного часу. Фальшиві “цінності” (агресивність, безапеляційність, криклива тональність мови, вуличні жаргонізми, лайка), що стали престижними у мовному спілкуванні певних соціальних груп. Подолання грубості та брутальності – серйозна соціальна і морально-етична проблема. Людина у колективі. Встановлення добрих стосунків між людьми – передумова успіхів колективу. Основні засади доброзичливої атмосфери у колективі: вміння визнавати здібності колег, здатність схвально оцінювати їх вчинки, тактовність при вказуванні помилок або недоліків, уміння ставити вимоги і завдання.
6.	Форми спілкування людей у колективі. Бесіда. Поняття про бесіду як про форму спілкування двох чи більшої кількості осіб. Уміння вибирати тему бесіди. Правила бесіди: не говорити багато; не докучати повчаннями, уміти доброзичливо вислухати співрозмовника, бути уважним до його думок; не бути песимістом та людиною настрою; не говорити у товаристві те, що не цікаво іншим; уміти промовчати. Дискусія. Значення дискусій для пошуку істини, вибору оптимальних варіантів у розв’язанні проблем. Аргументування в дискусії як послідовний процес. Основні вимоги до аргументування: логічно формулювати тезу, правильність якої потрібно довести; попередньо з’ясувати всі опорні для дискусії абстрактні поняття й неоднозначні слова; якомога швидше визначати основні проблеми й зосередити зусилля на їх розв’язанні; уникати другорядних питань, що не мають важливого значення для доведення даної тези; посилатися на твердження авторитетів; використовувати для аргументу фактичний матеріал; звертатися до особистого досвіду слухачів. Нарада. Нарада – один із ефективних способів обговорення животрепетних проблем, прийняття оптимальних рішень в усіх сферах виробничого, громадського і політичного життя. Підготовка наради: вивчення проблематики, формулювання питань, виділення окремих пунктів для обговорення, підготовка керівником вступного слова. Завдання голови на нараді: забезпечувати можливість висловитися всім учасникам розмови; спрямовувати хід наради в потрібному тематичному руслі; підсумовувати думки й погляди. Етика голови: уважність до всіх учасників наради, тактовність і витриманість. Телефонна розмова. Телефон як засіб оперативного обміну інформацією. Правила телефонного спілкування – діловитість, стислість, шанобливість, вдячність. Особливості ділової телефонної розмови. Мовний етикет у телефонній розмові: як належить відрекомендуватись на початку телефонної розмови, як слід відповідати на телефонний дзвінок, як завершувати розмову.
7.	Засоби активізації уваги слухачів. Поняття інформаційної новизни. Інформаційна новизна та увага слухачів. Рухи, поза, жести й міміка під час публічного виступу як фактори впливу на увагу слухачів. Голос, темп мовлення, паузи, наголошення на окремих словах, реченнях та частинах промови та їх вплив на слухачів. Усне змалювання пейзажу, портрета, події, конкретної життєвої ситуації як засіб ілюстрації та активізації уваги аудиторії. Порівняння, алегорія, метафора, невеличкий анекдот, притча як ілюстрації висловленої думки. Усне ілюстрування на початку й наприкінці промови. Хронологічний спосіб подачі матеріалу в лекціях на біографічну тему як засіб утримання уваги слухачів. Створення відчуття впорядкованого поступального руху в розвитку теми промови. Риторичне запитання – один з найдієвіших засобів пожвавлення уваги слухачів. Елементи драматизації – конфлікт, очікування, розв’язка. Усне малю­вання і створення в промові елементів драматизації. Мистецтво цитування. Підготовка слухача до сприймання цитати. Ство­рення психологічної ситуації “очікування цитати”. Гумор. Жартівливі приклади.
8.	Культура ораторської мови. Гарний стиль висловлювання як засіб привернення уваги слухачів. Загальні ознаки мовної культури оратора: правильність і багатство мови; стислість, ясність і точність, емоційність. Необхідність утримуватися від зловживання запозиченими словами й термінами, пояснювати їх значення слухачам. Рекомендації щодо мовного самовдосконалення: спостереження за власною мовою і мовою інших людей; самостійний аналіз “секретів” ефектив­ного мовного вираження і впливу. Робота, спрямована на збагачення словникового запасу: читання творів авторитетних авторів, прослуховування й аналіз мови кваліфікованих ораторів. Робота зі словниками.

 

Навчально-методичні матеріали

· Бабич Н.Б. Практична стилістика і культура української мови. – Львів, 2003. · Бабич Н.Б. Сила мовленого слова. – Чернівці, 1996. · Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: ВЦ “Академія”, 2004.

ТЕЗОВИЙ ВИКЛАД ОСНОВНИХ ТЕОРЕТИЧНИХ ТЕМ

 

Підготовка промови

Три фази риторичної діяльності:

· докомунікативна;

· комунікативна;

· посткомунікативна.

Етапи підготовки ораторського виступу:

· винайдення теми;

· розташування матеріалу;

· вираження думок словами;

· запам'ятовування матеріалу;

· виголошення промови.

Обираючи тему для ораторського виступу, треба передусім звернути увагу на ті галузі знань, в яких ви маєте певний досвід і теоретичну підготовку, а також подбати про доречність теми в конкретній ситуації спілкування та її відповідність аудиторії.

Основні джерела добору матеріалу:

· особистий досвід;

· спостереження і роздуми;

· бесіди й інтерв’ю;

· читання.

Композиція промови

Вступ – найвагоміша частина промови, оскільки від нього залежить перше враження слухачів. Вступ матиме найдієвіший вплив на слухачів в одній з таких… У процесі підготовки основної частини промови можна обрати один із чотирьох… · написати весь текст виступу, а потім прочитати його слухачам;

Опрацювання рукопису виступу

Зверніть увагу на такі питання:

· Чи сприятиме форма виступу налагодженню контакту зі слухачами?

· Чи приверне їхню увагу вступ?

· Чи довели ви до відома слухачів, як поділено тему виступу на окремі питання?

· Чи є переходи, які б об’єднували окремі питання доповіді в єдине ціле?

· Чи супроводжуються основні думки аргументами, прикладами, ілюстраціями?

· Чи узагальнено наприкінці основні думки й положення, чи сформульовано висновки?

Типи промов

За метою висловлювання або залежно від цільової настанови промови поділяють на:

· розважальні;

· інформаційні;

· агітаційні;

· переконувальні;

· закличні.

Жанри ораторського мистецтва

· громадсько-політичне красномовство (політичні промови, виступи на мітингах, агітаційні промови, лекції на громадсько-політичні теми);

· академічне красномовство (наукова доповідь, навчальна лекція, науково-популярний виступ);

· судове красномовство (адвокатська, або захисна, промова, звинувачувальна промова);

· дипломатичне красномовство;

· соціально-побутове красномовство (ювілейна промова, застільна промова, або тост, поминальна промова тощо);

· церковне красномовство.

Імідж ділової людини та його вплив на ефективність роботи

Імідж (у перекладі з англ. – образ) – це візуальна привабливість людини. У структурі особистісно-ділових якостей ділової людини привабливість – це константа. Ви повинні прагнути досягти тих якостей, які мають найважливіше значення для досягнення статусу привабливої людини. До них належать моральні якості, психологічні знання та вміння, самопрезентація.

Три групи факторів, що створюють імідж людини:

· зовнішній вигляд;

· уміння тактовно поводитись;

· внутрішні якості особистості.

Зовнішній вигляд

· Зовнішній вигляд повинен бути відповідним до ситуації спілкування та співрозмовників.

· Одяг, зачіска, макіяж тощо повинні підкреслювати привабливі риси жінки і прикрашати або приховувати її недоліки.

· Потрібно звертати увагу не лише на фасон одягу, але й на його охайність, чистоту.

· Не можна допускати ексцентричності в зовнішньому вигляді: ви все одно будете в центрі уваги, а якщо ваша зовнішність занадто екстравагантна, то надмір уваги до зовнішності відверне увагу від того, про що ви говоритимете.

Манери поведінки

· Не можна допускати невпевненості у своїй поведінці чи інтонації: це відразу буде помічено і не сприятиме досягненню позитивного результату від… · Підтримуйте зоровий контакт зі співрозмовниками: ніщо так не перешкоджає… · Міра популярності людини в певній суспільній групі залежить від того, наскільки зовнішній вигляд, поведінка, манера…

Внутрішні якості особистості

Впевненість у собі

Напрямки, за якими можна виробляти впевненість:

· освоєння та вдосконалення професійної майстерності;

· адекватна поведінка у різних ситуаціях людського спілкування;

· підтримання та укріплення здоров’я і працездатності;

· створення сприятливого зовнішнього вигляду, відповідного іміджу.

Приязна поведінка

Правила приязної поведінки:

· ставтеся доброзичливо до всіх людей довкола вас;

· не чекайте, доки ви сподобаєтеся людям – уявіть собі, що ви вже їм сподобались;

· виявляйте ініціативу в приязному ставленні: вітайтеся й усміхайтеся перші;

· намагайтеся вести розмову довірливим тоном;

· підкреслюйте свою згоду зі співрозмовником.

Уміння слухати

Умова 1: Ніяких побічних думок.

Умова 2: Доки ви слухаєте, не можна обдумувати наступне запитання, а тим більше не можна готувати контраргументи.

Умова 3: Потрібно сконцентруватися на суті предмета і витіснити з голови все вторинне.

Умова 4: Потрібно сконцентруватися тільки на тій темі, про яку йдеться.

Вживання пошанної множини

Оскільки одній людині можна сказати і ти, і Ви, то мовець опиняється перед вибором, який не завше легко зробити, хоча вибір регулюється доволі… · “Ти” вживають до дітей і підлітків (до 16 років), до близьких знайомих, до… · Підлітки і юнаки звертаються один до одного на “ти”, навіть якщо не знайомі між собою, а незнайомі люди середнього…

Види ввічливості

· коректність – підкреслено офіційна, чисто службова й дещо сухувата, холодна ввічливість;

· шанобливість – ввічливість, яка підкреслює повагу до людини; найяскравіше виявляється у ставленні до старших жінок;

· люб’язність – прагнення бути приємним і корисним; виявляється у дрібних послугах, уважності;

· делікатність – ввічливість у поєднанні з особливою м’якістю й тонким розумінням внутрішнього стану й настрою інших людей.

Культура спілкування базується на принципі: ніщо не дає права бути неввічливим у розмові.

Маломовність і балакучість – крайнощі, яких слід уникати.

Маломовність людини найчастіше зумовлена вихованням, темпераментом, звичками.

Як уникнути маломовності?

· Треба використовувати кожну нагоду, щоб потренуватися в мовленні, починаючи зі спілкування в колі найближчих друзів.

· Перед тим, як почати говорити, варто кілька разів вдихнути і видихнути, а тоді почати говорити не поспішаючи.

· Необхідно добре обдумати те, про що ви маєте говорити; слід прагнути сказати це якнайстисліше.

· Слід намагатися говорити натхненно, щоб викликати зацікавлення слухачів.

 

Балакучість

Балакучість – це теж вада спілкування. “Людина, яка багато говорить, врешті-решт скаже якусь дурницю” (О.Дюма).

Два типи балакучих людей:

· Люди, які розповідають про геть усе, перестрибуючи з однієї теми на іншу, не замислюючись, що уже набридли комусь своїми розповідями.

· Люди, які розповідають про щось дуже докладно, з такими деталями, що треба мати неабияке терпіння, щоб вислухати їх до кінця.

 

Мовленнєва культура

Як досягти високої мовної культури? · Перший крок: Як правильно? – засвоєння норм. · Другий крок: Як точніше? Як краще? Як доречніше? – залежно від ситуації спілкування; використання синонімії.

Ділові контакти

  привітання Добрий ранок! Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Здрастуйте! Здоровенькі були! Доброго…   Найважливіші правила знайомства:

Форми спілкування людей у колективі

Бесіда

Бесіда – це один з основних видів діалогічного спілкування у риториці. Полягає в колективному обговоренні питання, яке відбувається під керівництвом оратора за активної участі всіх присутніх.

Рекомендації, яких потрібно дотримуватися під час бесіди:

· не треба розмовляти надто голосно;

· можна лише помірно жестикулювати;

· обирати теми, які становлять спільний інтерес для співрозмовників;

· правильно й максимально точно висловлюватися;

· уважно і терпляче вислуховувати співрозмовника;

· постійно стежити за реакцією співрозмовника;

· не нав’язувати товариству власні теми;

· стримувати свої почуття, не насміхатися із співрозмовника;

· завжди пам’ятати про необхідність самоконтролю за інтонацією, тоном, позою, жестами, поглядом;

· знати специфіку мовної поведінки народів, із представниками яких відбувається спілкування;

· говорити щонайсильніше і якомога коротше;

· обережно висловлювати сумніви, підозри, непогодження;

· виявляти дружнє і доброзичливе ставлення до співрозмовників;

· вживати якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до співрозмовника.

Позитивні якості бесіди: активність, розмовність, контактність, поінформованість.

Фактори, які можуть негативно вплинути на нормальне проведення бесіди: нетактовне обривання на півслові, невиправдане позбавлення можливості висловити свою думку, ігнорування або висміювання аргументів партнера, необґрунтовані підозри, голослівні твердження тощо.

Дискусія

Основні правила, які потрібно пам’ятати під час дискусії: · продумайте основний напрямок, головну мету ведення дискусії; · не бійтесь опонента і не думайте, що він сильніший за вас;

Телефонна розмова

Телефонна розмова – це один із видів усного мовлення. Це досить специфічний вид мовлення: оскільки співрозмовники не бачать один одного, тому не можуть передати інформацію через міміку, жести, вираз очей та обличчя. Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:

· момент встановлення зв'язку;

· виклад справи;

· заключні слова, знак, що розмову закінчено.

Якою може бути початкова фраза у службовій телефонній розмові?

Крім фраз “Алло!”, “Я слухаю!”, “Слухаю!”, “Вас слухають!”, які вказують, що зв’язок між сторонами встановлено, можна використати ще й інші фрази: “Бухгалтерія”, “Секретаріат”.

З чого повинен починати розмову той, хто телефонує?

Той, хто телефонує, повинен після привітання передусім назвати себе, відрекомендуватися, не чекаючи, що його впізнають: Вас турбує Петренко Василь Богданович. Вас турбують із підприємства “Алекс”, головний бухгалтер Слюсарчук Галина Степанівна.

Як потрібно діяти, якщо Ви помилились номером?

Треба попросити пробачення: “Пробачте, це помилка”. Аналогічною повинна бути поведінка того, до кого зателефонували: не слід сердитися, ображати співрозмовника.

Які початкові фрази можна вважати ввічливими, коли Ви хочете розмовляти не з тим, хто взяв слухавку:

· чи можна попросити…;

· чи не могли б ви покликати…;

· чи не можна покликати…;

· вам не важко попросити…;

· будь ласка, покличте…;

· прошу покликати до телефону….

Кому повинна належати ініціатива закінчення розмови?

Зазвичай тому, хто зателефонував, але якщо співрозмовник значно старший за віком або службовим становищем, треба дати можливість закінчити розмову йому.

Наведіть формули закінчення телефонної розмови:

· пробачте за турботу;

· дякую за увагу;

· дякую за дзвінок;

· на все добре;

· до побачення.

Якщо під час телефонної розмови зв’язок раптом перервався, хто повинен набрати номер ще раз?

Той, хто зателефонував.

Як заощадити час на телефонній розмові?

· економте час на фазі першого контакту;

· спочатку повідомте співрозмовника, про що йтиме мова;

· не переривайтесь через інші дзвінки;

· уникайте паралельних розмов з третіми особами;

· уміло завершуйте розмову.

Які формулювання про неможливість покликати колегу до телефону не рекомендують застосовувати?

Не варто казати “у нього важлива розмова”, “він на важливій нараді”. Тоді абонент може образитися, що, мовляв, його розмова не є для вас важливою, отже, його не поважають.

Краще відповісти так:

· Його зараз немає на місці.

· Він пішов на обід.

· Ми чекаємо його близько другої години.

· Чи не могли б Ви зателефонувати трохи згодом (за годину), він, мабуть, уже буде на місці.

Дев'ять телефонних “огріхів”:

· незрозуміла мета розмови;

· імпровізація в підготовці розмови;

· несприятливий час для телефонування;

· пошуки номера абонента;

· дзвінок без попередньої підготовки документів;

· заздалегідь не записані ключові слова;

· не пояснена тема розмови;

· монологи замість вислуховувань із постановкою запитань;

· неконкретні домовленості.

Наради та їх проведення

На інформаційних нарадах учасників ознайомлюють із певними новими відомостями, коротко обговорюють суперечливі моменти і приймають рішення. На дискусійних нарадах обговорюють якесь одне важливе питання, виступають усі… Наради корисні лише тоді, коли вони добре організовані і дають можливість розв’язати важливі виробничі проблеми.

Класифікація невербальних засобів усного мовлення

(за О.Сербенською)

· оптичні засоби спілкування: хода, контакт очей, одяг, косметика;

· акустичні: темп мовлення, тембр голосу, висота голосу, сила голосу, паузи, інтонація;

· тактично-кінетичні: дотик, потиск руки, поцілунок;

· альфакторні: запах тіла, запах косметики;

· просторово-часові: відстань між співбесідниками, тривалість контакту, ступінь пунктуальності в часі.

Культура ораторського мовлення

1) зрозуміти: · що таке національна мова, · в якій формі вона існує,

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Практичне заняття 1.

Тема: Вступ. Риторика як наука.

Предмет і основні завдання курсу риторики.

 

План

1. Поняття “риторика”.

2. Предмет і основні завдання курсу риторики.

3. Зв’язок риторики з іншими науками.

4. Ораторське мистецтво в житті сучасної людини.

Практичне заняття 2.

Тема: Історія світової риторики.

Основні етапи розвитку ораторського

Мистецтва в Україні.

План 1. Антична риторика: а) Видатні давньогрецькі оратори (Лісій, Горгій,… 2. Українське ораторське мистецтво:

Практичне заняття 3.

Тема: Підготовка промови, її композиція.

 

План

1. Підготовка промови:

а) вибір теми;

б) мета промови;

в) добір матеріалу;

г) урахування особливостей аудиторії.

2. Композиція промови:

а) вступ промови;

б) головна частина промови;

в) заключна частина промови.

Практичне заняття 4.

Тема: Види і жанри ораторського мистецтва.

 

План

1. Основні види промов (агітаційні, інформаційні, розважальні).

2. Історія зародження і розвитку видів ораторського мистецтва.

3. Жанри ораторського мистецтва:

а) громадсько-політичне красномовство (політичні промови, виступи на мітингах, агітаційні промови, лекції на громадсько-політичні теми);

б) академічне красномовство (наукова доповідь, навчальна лекція, науково-популярний виступ);

в) судове красномовство (адвокатська, або захисна, промова, звинувачувальна промова);

г) дипломатичне красномовство;

ґ) соціально-побутове красномовство (ювілейна промова, застільна промова, або тост, поминальна промова тощо);

д) церковне красномовство.

Практичне заняття 5.

Тема: Психологія та культура мовного спілкування.

 

План

1. Фактори, що зумовлюють прихильне ставлення до мовця (зовнішній вигляд, уміння гарно поводитися, внутрішні якості особистості, вміння спілкуватися з людьми).

2. Проблема некомунікабельності окремої людини, шляхи її розв'язання. Поради сором'язливим. Маломовність і балакучість.

3. Культура мовного спілкування – яскравий показник вихованості й освіченості людини.

4. Людина у колективі.

Практичне заняття 6.

Тема: Форми спілкування людей у колективі.

Бесіда. Дискусія. Нарада. Телефонна розмова.

 

План

1. Поняття про бесіду. Правила бесіди.

2. Дискусія. Аргументування в дискусії. Основні вимоги до аргументування.

3. Нарада. Підготовка наради. Завдання голови на нараді.

4. Телефонна розмова. Правила телефонного спілкування. Мовний етикет у телефонній розмові.

Практичне заняття 7.

Тема: Засоби активізації уваги слухачів.

 

План

1. Інформаційна новизна та увага слухачів.

2. Рухи, поза, жести й міміка під час публічного виступу як фактори впливу на увагу слухачів.

3. Голос, темп мовлення, паузи, наголошення на окремих словах, реченнях та частинах промови та їх вплив на слухачів.

4. Елементи драматизації – конфлікт, очікування, розв’язка.

5. Мистецтво цитування. Гумор.

Практичне заняття 8.

Тема: Культура ораторського мовлення.

 

План

1. Гарний стиль висловлювання як засіб привернення уваги слухачів.

2. Загальні ознаки мовленнєвої культури оратора (правильність і багатство мови; стислість, ясність і точність, емоційність тощо).

3. Рекомендації щодо мовного самовдосконалення.

4. Характеристика основних риторичних фігур і тропів.

 

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Прочитайте мікротекст та визначте роль ораторського мистецтва в професійній діяльності. Назвіть професії, для яких мистецтво… У наш час в умовах жорсткої конкуренції та складних соціальних обставин… Завдання 2.Доведіть істинність наведених думок, проілюструвавши їх прикладами з різних галузей професійної…

ПЕРЕЛІК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТЕМ ДОПОВІДЕЙ

1. Види і жанри публічних виступів. 2. Етикет телефонної розмови. 3. Методи переконування слухачів.

ВИМОГИ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

Метою цього індивідуального завдання є належне засвоєння теоретичного матеріалу з навчальної дисципліни та набуття досвіду виголошення промови.… Доповідь треба виконувати на стандартних аркушах формату А-4 (поля: ліве – 30… · титульна сторінка;

Вимоги до оформлення контрольних робіт

    Національний університет “Львівська політехніка”   Контрольна робота з риторики на тему: “Лектор й …   Завдання 2. “Творча робота: створіть агітаційну промову за обраний вами фах, про престиж та перспективи вашої…