Нарада – один із найефективніших способів обговорення животрепетних питань і прийняття рішень в усіх сферах громадського та виробничого життя. Наради бувають інформаційні та дискусійні.
На інформаційних нарадах учасників ознайомлюють із певними новими відомостями, коротко обговорюють суперечливі моменти і приймають рішення.
На дискусійних нарадах обговорюють якесь одне важливе питання, виступають усі охочі.
Наради корисні лише тоді, коли вони добре організовані і дають можливість розв’язати важливі виробничі проблеми.
Передумови успішної наради:
· нарадою повинен керувати голова – інакше вона перетвориться на порожню балаканину;
· програму наради треба спланувати заздалегідь, а під час наради прагнути до максимальної її реалізації;
· голова не повинен дозволяти ухилятися від основної теми і торкатися питань, що не стосуються суті справи;
· щодо кожного пункту дискусії треба підсумувати сказане;
· наприкінці наради потрібно узагальнити зроблені висновки, а якщо буде поставлено завдання, до кожного з них слід додати:
ü що треба зробити,
ü хто що робитиме,
ü термін виконання кожної справи;
· виконання поставлених завдань має бути вчасно проконтрольоване.
Позитивні риси керівника наради:
· організаторський хист (не дає доповідачам відступати від теми, зупиняє балакучих, підбадьорює несміливих, стежить за регламентом);
· здатність зосередити свою увагу й зусилля на тому, щоб стежити за ходом дискусії, обдумувати виступи всіх її учасників;
· повинен добирати запитання, аналізувати відповіді, систематизувати різні погляди, робити точні висновки;
· не повинен брати активної участі в дискусії, бо тоді він перестане бути головою;
· повинен по-дружньому ставитися до всіх, нікого не виділяти своєю увагою й нікого не обходити нею;
· має підтримувати доброзичливу атмосферу, щоб дискусія не перетворилася в запальну суперечку;
· у будь-якій ситуації повинен зберігати спокій (навіть якщо всі роздратовані);
· добре, якщо голова має почуття гумору.
Учасники наради:
· повинні дотримуватися теми і порядку денного наради;
· не повинні перебивати один одного, заважати репліками тому, хто говорить;
· не повинні показувати свій поганий настрій, роздратування тощо;
· не повинні бути нетактовними до інших промовців, навіть якщо хтось із них був не на висоті;
· не повинні виявляти недоброзичливість до окремих учасників наради, байдужість до спільної проблеми, інтерес лише до “свого” в цій проблемі, бажання поставити інших у смішне становище, страх не сподобатися начальству;
· виступаючи, повинні пропонувати свій варіант вирішення проблеми; не брати слова, якщо немає конкретної пропозиції;
· не повинні вести між собою надто голосних розмов і суперечок, які заважали б іншим;
· повинні дбати про культуру мовлення й етикет спілкування.
Засоби активізації уваги слухачів:
· розповідь про випадок із життя, що має дотичність до теми доповіді;
· посилання на авторитети;
· дані науки, статистики;
· цитування;
· сенсації;
· парадокси;
· гумор;
· коментована демонстрація предметів, що стосуються теми;
· використання наочних засобів (слайдів, фотоматеріалів, відеоматеріалів, накреслення графіків, таблиць, схем);
· риторичні питання та заклики;
· художні елементи (музика, спів, декламація);
· використання діалогу з аудиторією;
· перетворення монологу у театралізацію;
· дискутування з аудиторією;
· динаміка техніки мовлення оратора (зміна інтонації, висоти та сили голосу);
· динаміка кінетики (чергування емоційної мови жестів ти витримки, стриманості).