Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною. Критерієм оптимальності найчастіше вважають прибуток, або вартісний обсяг виробництва, обмеженнями при цьому являються: виробнича потужність, матеріальні ресурси, трудові ресурси та інше.
Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:
1. Планування оптимальної структури номенклатурних позицій,- тобто більш економічно вигідного формування виробничої програми: скільки та яких виробів треба виготовити в плановому періоді за раціонального й повного використання виробничих потужностей, трудових і матеріальних ресурсів. Оптимальна структура обчислюється за допомогою економіко-математичних методів:
· симплекс-метод лінійного програмування, при якому вибирають критерій оптимізації (максимальний прибуток, максимальний обсяг виробництва) та обмеження щодо ресурсів, рівномірного завантаження устаткування тощо;
· метод «гілок і обмежень», що є спрямованим перебиранням з відсіюванням неефективних побудов плану;
· метод інтегральних показників, при якому формування плану продовжується до виконання встановленого критерію оптимальності.
2. Визначення максимально можливого обсягу продукції та економічної межі нарощування її виробництва, при цьому враховують закон спадної продуктивності ресурсу, який розглядається у курсі «Мікроекономіка» у темі «Виробнича функція».