Планування потреби в матеріальних ресурсах

 

 

· При плануванні потреб в матеріально-технічних ресурсах для основного виробництва використовують різні методи розрахунку.

Методи визначення потреби в ресурсах - це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої програми.

Найбільш розповсюджений - метод прямого розрахунку - дозволяє одержати науково обґрунтовані дані про величину планових витрат матеріалів.

Сутність методу полягає в тому, що розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи в плановому періоді.

Якщо один і той же вид матеріалу використовується для виготовлення кількох виробів, потреба в ньому (Пм) визначається за формулою:

 

, (6.3)

 

де Нві - норма витрат матеріалу на і-й виріб;

Кі - виробництво і-го виробу у плановому періоді;

n - кількість видів виробів, для яких використовується даний вид матеріалу.

При плануванні виробництва нової продукції, для якої не встановлені норми витрат, потреба в них визначається методом аналогії. При цьому методі нові вироби за допомогою відповідних коефіцієнтів прирівнюються до виробів, що мають обґрунтовані норми матеріалів, і потреба визначається за формулою:

 

, (6.4)

 

де Нвб - норма витрат матеріалу на аналогічний базовий виріб;

Кн - запланований випуск нового виробу в натуральному виразі;

К - коефіцієнт, який враховує особливості матеріалу при виробництві нового виробу ( як такий коефіцієнт можна використовувати, наприклад, відношення маси нового до маси базового виробу).

При багато номенклатурному виробництві (швейна, взуттєва, радіотехнічна тощо галузі промисловості) потреба в матеріалах визначається за типовим представником, тобто виробом, що найбільш повно відображає витрати матеріалів на всю групу (партію) продукції, представником якої він є, за формулою:

, (6.5)

 

де Нвт - норма витрат на типового представника;

Кг - програма випуску всіх виробів даної групи

 

Якщо на момент розрахунку на підприємстві відсутні дані про обсяг виробничої програми в натуральному виразі, а також норми витрат матеріальних ресурсів, то потреба в них визначається методом динамічних коефіцієнтів:

 

, (6.6)

 

де Вмф - фактичні витрати матеріалів за минулий період;

Івп - індекс зміни виробничої програми;

Ін - індекс середнього зниження норм витрат матеріалів у плановому періоді.

Угалузях хімічної промисловості при розрахунку потреби у вихідній сировині і матеріалах використовуються формули хімічних реакцій, молекулярна маса і норма технологічних витрат. Можна використовувати наступну формулу:

 

, (6.7)

 

де Кр - програма виробництва готової продукції в натуральних одиницях;

Мс - молекулярна маса вихідної сировини (матеріалів);

Кчс - вміст в ній чистої речовини, %;

Мг - молекулярна маса готового продукту;

Кчг - вміст в ній чистої речовини, %

Квтр - технологічні витрати в процесі виготовлення продукції, %.

У таких галузях як металургійна, харчова, виробництва будівельних матеріалів використовують метод рецептурного складу. Спочатку розраховується обсяг придатної продукції для виконання виробничої програми, ливарні заготовки, скломаса за формулою:

 

, (6.8)

 

де Ппр - продукція придатна для обробки;

ВЧj - чорнова вага j-го виробу;

Кj - програма виробництва j-х виробів.

Потреба в кожному конкретному компоненті, який входить до складу шихти, визначається на підставі рецептури, яка зазначає відсотковий склад кожного компонента сировини та планового виходу придатної продукції за формулою:

 

, (6.9)

 

де Кі - і-й компонент;

Пв - питома вага конкретного компонента в шихті, %;

Пп - плановий вихід придатної продукції, %.

 

При визначенні потреби в сировині і матеріалах можна використовувати методи екстраполяції, математичної статистики, теорії ймовірностей, моделі багатофакторного регресивного аналізу.

Потреба в матеріалах для поповнення незавершеного виробництва розраховується з врахуванням тривалості виробничого циклу і планового випуску продукції і визначається:

 

, (6.10)

 

де НЗВк - обсяг незавершеного виробництва на кінець планового періоду;

НЗВоч - очікуваний обсяг незавершеного виробництва на початок періоду (очікуваний залишок);

Нв - норма витрат матеріалу на виріб;

n - кількість найменувань виробів.

 

Метод нормативних строків зносу використовується для визначення потреби в обладнанні. Обладнання переносить свою вартість на готовий виріб частково в залежності від строків експлуатації і методів нарахування амортизації. Вибір методів планування потреби залежить від призначення обладнання. Основними напрямками використання обладнання є:

· укомплектування виробничих об’єктів, що будуються;

· заміна фізично та морально застарілого обладнання;

· поповнення парку діючих машин на підприємстві.

Визначення потреби в новому обладнанні для заміни зношеного та морально застарілого базується на розрахунку економічної ефективності та доцільності впровадження нового обладнання замість його модернізації та капітального ремонту.