Головне завдання інструментального виробництва полягає в безперебійному забезпеченні оснасткою та інструментом основних та допоміжних цехів та робочих місць при мінімальних витратах на їх проектування, виготовлення, зберігання та підтримання в працездатному стані.
Основні функції інструментального господарства:
· визначення потреби та забезпечення підприємства в оснастці та інструменті, як власного виробництва так і куплені;
· проектування оснастки власного виробництва, її виготовлення в інструментальному цеху та відновлення;
· організація експлуатації та технічний нагляд за правильною експлуатацією оснастки та інструменту;
· повне та своєчасне забезпечення робочих місць потрібним інструментом;
· організація роботи із заточування, доводки та ремонту інструменту;
· організація раціонального зберігання та видача інструменту виробничим підрозділам.
Потреба підприємства в інструменті та технологічній оснастці складається із:
· витратного фонду, який відображає річну потребу підприємства в інструменті для виконання запланованого обсягу і номенклатури продукції;
· загальнозаводського оборотного фонду - це сукупність запасів центрального інструментального складу і цехових оборотних запасів (у цехових коморах, на робочих місцях, в заточці та ремонті).
План роботи інструментального цеху розробляє планово-економічний відділ підприємства на рік із поквартальною розбивкою та щомісячним уточненням.
Основними розділами плану є:
· виробнича програма цеху, яка розробляється як за номенклатурою (штампи, прес-форми, пристрої, загальний вимірювальний та допоміжний інструмент, ремонт, відновлення та модернізація оснащення), так і у вартісному вираженні за обсягом товарної продукції;
· чисельність та заробітна плата - розробляється за аналогічними показниками основних цехів, при цьому чисельність робітників визначається виходячи із трудомісткості та норм обслуговування;
· витрати цеху (кошторис витрат за економічними елементами) та собівартість виготовленої продукції (калькуляційними одиницями для власного виробництва можуть бути - штампи, прес-форми, пристрої; для сторонніх організацій – замовлення).
Виробничу програму розробляють на підставі таких вихідних даних:
o виробнича програма підприємства з випуску продукції;
o графік підготовки виготовлення нових виробів;
o розрахунки потреби в технологічному оснащенні для поточного виробництва, а також технологічного оснащення другого порядку;
o дані про стан запасів інструментів в центральному інструментальному складі (ЦІС);
o замовлення виробничих і допоміжних цехів на виготовлення інструментів-дублерів.
Виробничу програму ІЦ розробляють за такими показниками:
§ випуск продукції в натуральному вираженні (номенклатура);
§ обсяг товарної продукції.
Номенклатуру технологічного оснащення, потрібно планувати з урахуванням таких чинників:
¨ потреби підприємства в оснащенні;
¨ обсягів і номенклатури оснащення, яке буде закуплено в сторонніх організацій;
¨ обсягів і номенклатури оснащення, яке потрібно виготовити стороннім організаціям;
¨ обсягів і номенклатури оснащення, яке підлягає відновленню та ремонту.
Обсяги товарної продукції за планом обчислюють у такому вираженні:
¨ трудовому (за нормативною трудомісткістю), нормо-год;
¨ вартісному, грош. од.
Виробнича програма дільниць цеху складається з двох розділів:
плану випуску,
плану запуску.
Для ІЦ, у складі яких є заготівельні дільниці, потрібно розв’язувати три завдання оперативного управління:
1. формувати місячний номенклатурний план заготівельній дільниці ІЦ;
2. формувати місячний номенклатурний план запуску інструменту;
3. формувати місячний номенклатурний план випуску інструменту.